“Фільмовано в Канаді українцями!” вказано на афіші стрічки “Ніколи не забуду”, що зберігається у приватному військовому музеї “Штурм” у Львові. Прем’єра відбулася 30 листопада 1969 року. Чи не вперше головними героями кіно стали воїни Української повстанської армії.
Такі афіші рідкісна річ, розповідає колекціонер Андрій Жукевич, 40 років. Вона рекламувала фільм у кінотеатрі в Торонто. Потім зберігалася в Українському культурному центрі у США. Я досліджую історію визвольної боротьби та українські військові формації Третього Рейху. Коли дізнався, що один колекціонер продає цю афішу, одразу погодився купити. Віддав майже 200 доларів. Вирішив передати в музей, бо давно товаришую з його засновником Володимиром Правосудовим.
Недільного дня жителі містечка Боуменвіль поблизу Торонто виходили з церкви після служби й побачили кількох озброєних чоловіків у військовій формі. Тим часом над ратушею замайорів нацистський прапор зі свастикою. Тут тривали зйомки фільму “Ніколи не забуду”.
Збитий над Україною канадський пілот на псевдо “Сокіл” потрапляє до схрону УПА, за сюжетом. Його лікує підпільниця Оксана. Німці погрожують розстріляти заручників із цивільних, якщо льотчик не здасться. Він іде в полон, але людей усе одно вбивають. Напередодні окупації краю червоною армією повстанцям вдається звільнити пілота. “Сокіл” спершу не розуміє, чому УПА воює проти СРСР. Виходить на контакт із радянською владою, вимагаючи доправити його в канадське посольство в Москві. Однак потрапляє на допит у НКВД і стає свідком розстрілу українських бійців. Повстанцям доводиться знову його звільняти. “Сокіл” вступає в УПА й закохується у воячку Оксану. Вони отримують наказ від проводу пробиватися в Австрію. Під час переходу кордону дівчина гине.
Офіс кіностудії Canukr Films розташовувався в двоповерховому амбарі в районі Кларінґтон у місті Онтаріо. Найактивніше вона працювала в 1970-х. За сценарієм Степана Любомирського створили фільм про УПА “Жорстокі світанки”, стрічки про гуцулів “Марічка” і “Зашуміла Верховина”.