Близько століття тому, 15 вересня 1928 року, англійський мікробіолог Олександр Флемінг виділив пеніцилін.
Історія винайдення ліків обросла цілим рядом легенд. Одні кажуть, що це була випадковість. Пеніцилін винайшли через елементарні лінощі Флемінга, який відкладав миття своїх чашок петрі до останнього і в результаті виявив унікальну плісняву Penicillium notatum. Вона перешкоджала нормальному розвитку бактерії.
Інші стверджують, що учений довгі роки працював над винайденням антибактеріального препарату. Право на існування має, як одна, так й інша теорія. Та те, що мікробіолог виділив пеніцилін, який став проривом у медицині – залишається фактом.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Знайшли антибіотик, який може знищити ВІЛ
Хоча Флемінг і бачив великий потенціал цього відкриття, все ж таки не був хіміком, тому не зміг ізолювати активну антибактерію пеніциліну. Йому також не вдавалося зберегти дію цього елемента на тривалий час, аби випробувати її на людях. 1929 року Флемінг описав своє відкриття в статті, яка так нікого й не зацікавила.
1940 року, у розпал Другої світової війни, два науковці Оксфордського університету, австралієць Говард Флорі та німецький біженець Ернст Чейн почали дослідження у галузі бактеріології, працюючи з пеніциліном. 12 лютого 1941 року поліціянт Альберт Александр отримав першу дозу пеніциліну. Вже за декілька днів лікування від небезпечної інфекції йому стало краще.
Відкриття пеніциліну зменшило відсоток смертності від бактеріальної пневмонії у солдатів з 18% до 1%.
Використовуючи нові хімічні методики, науковці створили порошок, який зберігав антибактеріальну силу декілька днів. Доступність пеніциліну за часів Другої світової врятувало мільйони життів, які могли бути втрачені через бактеріальну інфекцію навіть елементарних поранень. Пеніцилін також лікував дифтерію, гангрену, пневмонію, сифіліс та туберкульоз.
Нині пеніцилін призначають пацієнтам з бактеріальними інфекціями: пневмонією, гострим фарингітом, менінгітом, сифілісом та гонореєю. Використовують для запобігання інфекціям ротової порожнини. Пеніцилін вбиває бактерію та перешкоджає її подальшому розвитку та розмноженню, атакуючи ферменти, які будують клітинні стінки бактерій. Окрім цього він заважає бактеріям синтезувати пептидоглікан, молекулу в клітинній стінці, яка забезпечує достатньо сил, необхідних їй для виживання в людському організмі. Препарат послаблює клітинні стінки й бактерія гине.
Попри те, що Флемінг першим виявив пеніцилін як окрему речовину, лише Флорі та Чейн зробили з нього корисний для людства препарат. Усі троє отримали Нобелівську премію з фізіології та медицини.
Масове виробництво інсуліну почалося 15 квітня 1923-го. За це лікарю Фредеріку Бантінгу присудили Нобелівську премію.