Мелітополь одне з перших міст, яке було окуповане росіянами ще на початку повномасштабного вторгнення. Звільнення міста чекають не тільки його мешканці, а й всі українці, бо це важливий логістичний вузол, тож його втрата може означати для ворога, що доведеться забиратися і з Криму. А поки мелітопольці чинять спротив загарбникам і чекають на ЗСУ.
Окупація Мелітополя ключового міста на півдні України, яке вважається воротами до Криму відбулася ще 26 лютого. Цьому передувала атака по летовищу місцю базування військово-транспортної авіації, а також локальні вуличні бої. Росіяни вважали, що на тому все і скінчиться, але теплої зустрічі від місцевих мешканців вони не дочекались. День за днем мелітопольці виходили на протестні акції з українською символікою в руках, крокували по центральному проспекту, співаючи гімн і скандуючи патріотичні гасла. Кадри, на яких люди намагаються зупинити ворожу техніку голіруч, облетіли весь світ.
Приборкати спротив окупанти намагалися ув’язненням міського голови Івана Федорова та захопленням активістів, серед яких була Ольга Гайсумова, демонструючи, що така доля може спіткати кожного. Згодом були постріли в повітря, використання світло-шумових гранат, оточення точок збору містян та силовий розгін з побиттям учасників акцій. З часом люди були змушені припинити виходити на вулиці та відкрито висловлювати свою позицію. А рашисти продовжували тиск зокрема, вривались в будинки освітян, колишніх силовиків, підприємців, рятувальників, спортсменів, проводили там обшуки, а людей вивозили в невідомому напрямку. Росіяни навіть примудрились затримати 16-річного школяра Владислава Буряка протримали три місяці та врешті-решт, завдяки розголосу, відпустили. Але десятки мелітопольців і досі перебувають в полоні, дехто став фігурантом кримінальних справ за вигаданими звинуваченнями, а більшість утримується без пояснення причин.
Не дивлячись на всі спроби контролювати ситуацію в Мелітополі, росіяни так і не змогли приборкати партизанський рух, який час від часу дає про себе знати. Сили спротиву то підірвали автівку Олени Шапурової місцевої колаборантки, що відзначилась участю в організації освітнього процесу за російськими програмами, то влаштували “бавовну” прямо біля будівлі фейкового МВС, то кілька разів виводили з ладу залізничне полотно, то пошкодили міст між Мелітополем та Костянтинівкою саме його ворог використовував для передислокації техніки зі східного напрямку. Крім того, регулярно в місті з’являються нагадування про його приналежність до України синьо-жовті стрічки на парканах і деревах, тематичні плакати та листівки, у виготовленні яких допомагає рух “Жовта стрічка”, що народився у Херсоні.
Місцеві мешканці, які лишаються в місті, за 11 місяців пережили дефіцит продуктів і ліків, які зараз дорожчі в рази у порівнянні з територією, підконтрольною Україні, відсутність нормального зв’язку та інтернету, проблеми з переведенням коштів в готівку, фейковий референдум, примус до отримання російського громадянства та переоформлення майна. Люди змушені щодня спостерігати пропагандистські гасла на всіх рекламних площах, контролювати, з ким і про що вони спілкуються, вистоювати величезні черги з будь-якого приводу. А ще на вулицях на кожному кроці озброєні рашисти, дорогами весь час рухається ворожа техніка, в різних районах влаштовані бази. До речі, з 15 грудня виїхати з Мелітополя в бік Запоріжжя неможливо, росіяни припинили пропускати людей через КПП у Василівці.
В останні місяці навколо Мелітополя росіяни активно будують фортифікаційні споруди, використовуючи бетонні конструкції, риють окопи, влаштовують перешкоди з використанням так званих зубів дракона. Таким чином окупанти готуються до спротиву українській армії, розуміючи, що місто з часом обов’язково буде звільнено. Грунт для цього вже готується майже щотижня військові звітують про знищення складів боєприпасів, штабів, місць розташування живої сили на Запорізькому напрямку.
Що означатиме для росіян втрата Мелітополя? Повне фіаско, бо через нього проходить єдиний суходільний маршрут, що зв’язує Росію та анексований Крим. Тож ворог втратить можливість постачати озброєння, техніку та солдат з Ростовської області та півострова. Зокрема, як зазначив головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний в інтерв’ю виданню The Economist: з Мелітополя буде можливо “обстрілювати Кримський перешийок тими самими HIMARS і так далі”.
Також фахівці вважають, що повернувши контроль над Мелітополем, ЗСУ зможуть забезпечити подальше звільнення Запорізької та Херсонської області, а згодом і повернення Криму, хоча це може статися і у віддаленій перспективі. І військові, і експерти відзначають, що повернення Мелітополя під український прапор лише справа часу, і зовсім скоро місто, яке стало символом опору, буде вільним.