28 січня 1393-го під час балу-маскараду в королівський резиденції в Парижі, сталась пожежа, у якій король Карл VI дивом врятувавсь. Зате загинули на його очах 4-ро людей, що підірвало й без того слабке психічне здоров’я монарха.
У 1380-му французький престол посів 12-річний Карл VI, який наступні 8 років був під опікою регентської ради, очолюваної 4-ма братами батька. Кожен з них за державний кошт втілював власні плани, мало з яких були успішними, але виявились обтяжливими для казни.
У 1388-му вже одружений 20-річний Карл взяв на себе управління країною. Розпустив регентську раду, позбавив дядьків державних повноважень, і, поклавшись на людей не надто аристократичних, але близьких і особисто відданих, продовжував розсудливу політику свого батька.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Створили нову церкву
Після перенесеної у 1392-му лихоманки, Карл став дратівливо реагувати на різкі звуки. У липні, під час військового походу у Бретань, у нього стався напад – почувши звук удару випадково випущеного списа об шолом, вихопив меч і з криком “Вперед, на зрадників!” вбив пажа і одного з лицарів, поранив ще 3-х, погнався за братом, якому пощастило врятуватись втечею. Його обеззброїли лише через годину.
Король цілими днями проводив у паризькій резиденції, де розважався грою в теніс і полював на птахів. За кілька місяців у створеній за порадою лікаря безтурботній атмосфері він повністю отямився від хвороби.
Двір очолила дружина короля, яка готувала весілля улюбленої фрейліни з багатим аристократом у вигляді балу-маскараду. Воно було призначене на 28 січня 1393-го. 6 лицарів мали з’явитися у розпал вечірки у вигляді міфічних “диких людей”. Для цього пошили костюми, обклеєні пухом, щоб ті виглядали волохатими. У такому ж костюмі мав бути Карл, поява якого була секретом.
Брат короля прийшов із запізненням і не знав про заборону на факели. П’яний, у напівтемній залі, намагаючись впізнати когось із “дикунів”, він надто близько підніс факел, від чого костюм танцівника загорівся. Полум’я вмить перекинулось на інших. Карла врятувало те, що стояв далеко. Гості кинулися до дверей, де виникла тиснява. Дехто з присутніх намагався загасити пожежу, але все марно. Загинули 3-є лицарів і зброєносець.
Від вигляду згорілих Карл збожеволів – кілька днів нікого не впізнавав, не міг пригадати ім’я, запевняючи, що він не король, ніколи не був одружений, і не має дітей. До кінця життя монарх не оговтався. У наступні роки він виконував церемоніальну роль в державі. Натомість правила королева і брат короля.
У 1407-му брата короля убили. Це призвело до громадянської війни, у розпал якої молодий англійський король Генріх V заявив претензії на французьку корону, яку Карл VI, втративши деякі французькі регіони, був змушений визнати у 1420-му, усунувши від престолонаслідування власного сина.