“Сирійський м’ясник” та “генерал Армагедон” – путінські тузи війни

За 11 місяців війни Кремль змінив кількох командувачів російських військ в Україні. Кожна зміна мала “ось цього разу точно” вирішити для росіян їх поразки, але щоразу з новим генералом росіянам доводилося “перегруповувати війська” та приймати “непрості рішення”, тобто відступати під тиском ЗСУ. Українській армії все рівно, хто очолює окупаційні сили, які треба розбити. Gazeta.ua розбиралася, хто очолював російські сили в Україні.

Тріумфальний пшик Володимира Путіна і “Сирійський м’ясник”

Повномасштабне вторгнення в Україну в лютому 2022 року Володимир Путін розпочав одразу після визнання незалежності так званих ДНР і ЛНР. Після перших дій російської армії стало очевидним, що український народ і ЗСУ розбили рожеві мрії Кремля про “зустріч із квітами” чи швидкоплинну воєнну операцію. Витіснення військ РФ із-під Києва, з Сумської і Чернігівської областей вказали на проблеми в армії окупантів, в стратегічному плануванні, і змусили їх терміново вносити корективи в перебіг подій, пише “Українська правда”.

Тоді Кремль і його Генштаб вдалися до першої спроби централізації “операції” під одним командуванням. 11 квітня командувачем бойових дій стає начальник “Південного” військового округу РФ Олександр Дворніков. До цього призначення в військах РФ не було єдиного воєначальника над всіма силами. Доти Дворніков був одним із кількох, відповідальних за різні фронти, як пише АР.

Військова репутація цього генерала часто згадується у міжнародній пресі через суворе ведення військових кампаній, особливо у Чечні й Сирії. Його звинуватили у застосуванні тактики випаленої землі. За це був відомий під прізвиськом “Сирійський м’ясник” запам’ятався хаотичними ударами по цивільній інфраструктурі.

Майже всі бойові російські генерали проходили “обкатку” в Сирії, де не дотримувалися правил ведення війни чи бережливим ставленням до цивільних. Тому нерідко щодо кожного можна зустріти такі описи як “м’ясник”.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Російська Федерація поставила нову ціль” Олександр Мусієнко

Призначення Дворнікова співпало з жахливим ракетним обстрілом вокзалу в Краматорську та початком “другої фази” війни, яку в ЗМІ охрестили як “битва за Донбас”. Тоді російські політики та військові пророкували “швидку перемогу”, що зовсім не відповідало реальній ситуації на полі бою. Важке просування російської армії та значні втрати при масованих штурмах не відповідали бажанням керівництва Росії, яке, ти не менше, рапортувало, що “все йде за планом”. Передусім втрати стосувались десантних військ та однієї з найбільш боєздатних – 58-ої армії, яка брала участь у війні з Грузією у 2008 році. Дворніков був командувачем російських військ в Україні півроку.

“Армагедон”, який залишав українців без світла

Усе це призвело до відсторонення Дворнікова 8 жовтня 2022 року і призначення на його місце генерала ВПС РФ Сергія Суровікіна.

56-річний Суровікін в армії з 1983 року. У 1987 році закінчив Омське вище командне училище імені Фрунзе. З жовтня 2017-го – головнокомандувач повітряно-космічних сил РФ. Учасник конфлікту в Таджикистані, другої Чеченської війни і війни в Сирії.

Фаза війни з Суровікіним означилася російськими ударами ракетами і дронами по енергетичній інфраструктурі України, щоб залишити українців на зиму без електрики та опалення. А також, щоб українці тиснули на свою владу йти на примирення на російських умовах. Тобто залишити росіянам території, які вони окупували після 24 лютого. Цей план провалився завдяки західним поставкам та українській вправності, наші ППО навчилися збивати російські ракети та іранські дрони-камікадзе, а українці призвичаїлися жити з регулярними відключеннями світла.

“Без світла, чи без вас. Без вас!”, – так прокоментував можливий мир на російських умовах в обмін на відмову РФ від ракетних ударів президент Володимир Зеленський.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Для України ключова ціль – Мелітополь” – Сергій Грабський

Суровікін відомий теж тим, що під час путчу 1991 року, у 24 роки, командував батальйоном Таманської дивізії, яка намагалася роздавити барикади в Москві. Внаслідок дій його підлеглих загинули троє цивільних. Згодом загиблих оголосили героями СРСР. Суровікін навіть просидів за це декілька місяців у тюрмі, але слідчі заявили, що він просто “виконував вказівки керівництва”.

Впродовж кар’єри Суровікін не раз потрапляв у скандали, які переважно були пов’язані з махінаціями його підлеглих. Раз навіть отримав рік умовно за незаконний продаж пістолета. У 2004 році після “розмови на підвищених тонах” у кабінеті генерала застрелився його заступник. Після цього отримав прізвисько “Генерал Армагеддон”. Російська пропаганда переконує, що прізвисько отримав за свій “суворий характер” та безжалісний стиль керування.

Беззаперечне виконання наказів, вочевидь, зіграло роль при його підвищенні з керування угрупованням “Південь” військ РФ до командування всіма силами в Україні. Його образ логічно підходив, щоб скинути весь негатив від “непростих рішень”, пов’язаних з контрнаступом на Харківщині, відступом з Херсона та непопулярною мобілізацією, які у Кремлі не хочуть асоціювати з Путіним.

Глеб Ірісов, колишній лейтенант повітряних сил Росії, який працював із Суровікіним до 2020-го, сказав, що той підтримує міцні стосунки з ПВК “Вагнер” і його засновником Євгеном Пригожиним, а також главою Чечні Рамзаном Кадировим.

Призначивши Суровікіна, Кремль намагався також задовольнити власних націоналістів, які звинувачували влітку 2022 року керівництво російської армії у провалах в Україні, у тому, що вони не використовують достатньо жорстких заходів, щоб змусити Київ підкоритися. Із Суровікіним ПВК “Вагнера” почала отримувати більше російської військової техніки та діяти більш активно.

Також, на думку оглядачів, вибір Путіна був зумовлений необхідністю знайти того, хто в разі успіхів не становитиме реальної публічної загрози для нього, а в разі подальших невдач на полі бою чудово підійде на роль цапа-відбувайла.

Третя за рік “спецоперації” перетасовка головнокомандуючих

Міністр оборони Росії Сергій Шойгу 11 січня призначив командувачем об’єднаного угрупування військ в Україні начальника генштабу Валерія Герасимова, якого прихильники війни часто називали винним у провалах на фронті. Суровікін став заступником Герасимова. Ще два нових заступники головнокомандуючий сухопутних військ Олег Салюков і заступник начальника генштабу Олексій Кім.

Перестановки в командуванні російських військ в Україні відбуваються на тлі новин про запеклі бої за Соледар – російське військове відомство заявило, що місто блоковане російськими десантниками з півночі та півдня, а в Міноборони України повідомили, що там тривають важкі бої. Взяття міста може бути важливим для Москви з погляду репутації. Від початку вторгнення та до середини літа російська армія захопила десятки українських міст, а потім лише втрачала одне за одним.

Відступи з-під Харкова і з Херсона спричинили критику військового керівництва РФ. Одним із тих, кого російські націоналісти називали відповідальним за всі ці провали, був власне Герасимов.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Відбувається перша війна за участі роботів” Валерій Яковенко

Герасимову – 67 років. Він – начальник генштабу Росії з 2012 року та автор однойменної доктрини про застосування гібридних методів війни, як то війська без розпізнавальних знаків, інформаційні кампанії в медіа, теракти і диверсії для досягнення політичних цілей. Він керував вторгненням в Україну з лютого 2022 року, але після низки невдач окупантів та відведення окупаційних військ з півночі України рідко з’являвся у публічному просторі. Наприкінці 2022 року американський Інститут вивчення війни писав, що Кремль утримувався від того, щоб показувати Герасимова публіці, майже рік, а тепер намагається знову ввести його в публічний простір як чергову постать, відповідальну за війну.

“Нова посада Герасимова – не пониження і не підвищення. Від далі глава генштабу. Далі відповідає за все в Україні. Не виглядає суттєвим пониження Суровікіна. Його керівником Герасимов був і залишається. Важливо, що рішення приймав Путін, а не Шойгу. Попри всі поразки, глава Кремля далі робить ставку на старі перевірені кадри в армії. Відтісняє Кадирова і Пригожина як головних критиків міноборони РФ. Можна зробити припущення, що Пригожину не вдалося довести ефективність ПВК “Вагнера” і здобути перемогу в підкилимних апаратних іграх”, – каже ВВС оглядач Ілля Абішев.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Путін готується до великої ескалації” Олександр Данилюк

“Ці регулярні перетасовки генералів, призначення нових командувачів, віддалення одних та наближення інших свідчать, що Путін заплутався у власній військовій авантюрі, та весь час намагається її переформатувати. Ці метання не дозволять російським військовим вибудувати несуперечливу стратегію. Тож чекаємо наступних перестановок, коли Путін знову розчарується у нових призначенцях, а російська армія зазнає нових відчутних втрат, як у Макіївці та під Бахмутом, чи залишить нові окуповані території, як Харківську область та Херсон”, – пише для німецької Deutsche Welle російський політолог Іван Преображенський.

Директор аналітичного центру New Geopolitics Research Network Михайло Самусь вважає, що Герасимов може запропонувати Путіну знову традиційну велику операцію.

“Зараз дуже цікаво подивитися, чи припиняться масовані ракетні обстріли, бо це буде означати, що справді Суровікіну сказали: “Достатньо армагеддонів, бо відсутність світла в українців не впливає на поле бою”. Водночас, Герасимов та його генерали традиційні. Вони вчилися на досвіді холодної війни. Можуть запропонувати Путіну традиційну велику операцію. Якщо окупанти почнуть нарощувати сили в Білорусі, буде зрозуміло, що пішли за концепцією повторення “Стрибка мангуста”. Можливо, запропонують Путіну мобілізувати ще 500 тис., і ще раз піти в наступ. Це буде операція не на три дні, але можуть спробувати відрізати українські війська від поставок, провести операцію на західну Україну, чи прорвати фронт на Донбасі. У будь-якому випадку для підготовки до нового наступу потрібно як мінімум два місяці. Хоча мобілізація в Росії триває, проте вона має бути набагато інтенсивнішою”, – каже Самусь.