Є незліченна кількість помилок, які роблять батьки у вихованні дітей.
При цьому вони навіть не усвідомлюють, яку шкоду несуть своєму чаду. Їм здається, що вони все роблять правильно, але все ж варто прислухатись до кількох порад.
Не змушуйте дитину їсти те, що їй не подобається
Є батьки, які вважають, що якщо їхні діти ситі, гарно одягнені, вони чудові батьки. Підростаючи, діти відчувають, що вони зобов’язані перед батьками: допомогти їм матеріально, знайти лікаря тощо. Але таким батькам не варто чекати тепла та уваги від дітей.
Не змушуйте дитину думати, що у вас немає на неї часу
Емоційно зневажливі матері та батьки не відкидають своїх дітей повністю, але вони не приділяють їм багато уваги. Коли ці батьки стають старшими, вони розуміють, що з якихось причин їхні діти не виявляють до них достатньо любові, турботи та поваги. Але в цьому немає нічого дивного.
Не думайте, що всі діти повинні мати братів і сестер
Несімейним часто здається, що вони краще знають, що робити молодим батькам. Друзям і сусідам легко сказати: “Тобі давно пора народити другу дитину”, або припустити, що мати і батько обов’язково повинні народити хлопчика чи дівчинку, або подумати, що дитина, якій не вистачає уваги, отримає більше, коли з’являється їхній молодший брат. Звичайно, мало хто поспішає слідувати подібним радам, але їх це страшенно дратує.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Назвали вісьмох дітей, які стали героями: хто вони
Не розкривайте таємниць вашої дитини
Довірити таємницю дорослому великий крок для дитини. Це і перевірка авторитету, і спосіб підтримати дружбу. Але якщо хтось із батьків сміється або сердиться замість того, щоб зберігати таємницю, а потім ще й усім розповідає про це, довіра в цій сім’ї буде втрачена назавжди. Дуже часто це змушує дітей взагалі ні про що не розповідати батькам.
Не соромтесь розважатись з дітьми
Діти часто копіюють поведінку батьків. Це також стосується розваг. Тому велику роль у їхньому вихованні відіграють ігри та спільні розваги, а також навчання та серйозні розмови.
Якщо батьки хочуть, щоби дитина жила в здоровому інклюзивному суспільстві, то мають говорити з нею про інвалідність, щоб вона навчилася приймати різних людей із порушеннями здоров’я, травмами.
У дитинстві немає стереотипів, а формування світогляду дитини неабияк залежить від толерантності батьків. Якщо ви відчуваєте страх і розгубленість, коли бачите людину з інвалідністю, дитина відчуватиме те саме.