“Для України вибір – Крим або смерть” – The Hill

Думки у виданні The Hill економіста і підприємця, колишнього члена правління Світового торгового центру в Сент-Луїсі Марка Тота, та полковника у відставці, який з 2012 по 2014 рік очолював розвідку Європейського командування США Джонатана Світа

Минуло 18 місяців після початку вторгнення в Україну, а адміністрація Джо Байдена, схоже, все ще не може чи не бажає усвідомити, що для президента Володимира Зеленського та його генералів це справді вибір “Крим або смерть”.

Бен Ходжес, колишній командувач армії США у Європі у відставці, давно зрозумів, що звільнення Криму вирішальне питання цієї війни. Причому не лише з погляду того, хто переможе, а й того, хто контролюватиме світ після цього.

Крим, якщо йому дозволять залишитися під контролем Росії, житиме як двосічний кинджал – одна сторона націлена у військовому сенсі в серце України, а інша економічно домінуватиме над Чорним морем та прилеглих українських портах в Одесі та Маріуполі.

Обидві вразливості мають екзистенційний характер. Ось чому Україна не може забезпечити міцного миру, не повернувши собі Крим.

Вашингтон, однак, натякає на протилежному своїм повільним рухом та наданням можливостей для точного глибокого удару. Вони потрібні Україні, як стверджує Ходжес, щоб поставити свої умови і вигнати Росію з Криму.

У радників Байдена, схоже, інша думка – вона припускає, що Україна не зможе перемогти. Найкраще, на що вони сподіваються посадити Володимира Путіна за стіл переговорів.

Обговорюючи майбутній український контрнаступ у січні 2023 року, генерал Марк Міллі, голова Об’єднаного комітету начальників штабів сказав: “Я вважаю, що це дуже можливо для українців провести значну тактичну або навіть оперативну наступальну операцію зі звільнення якомога більшої території України”.

Потім, минулого тижня, він запропонував Україні “досягти цих цілей, мабуть, можливо за допомогою якихось дипломатичних засобів”.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На концерті у Кобзона: скільки генералів втратила РФ за час війни

Міллі зручно проігнорував дві невисловлені речі. По-перше, Україна змушена піти на це лише через те, що Білий дім не наважується дати Києву те, що йому потрібне для перемоги. По-друге, договори з Москвою марні, бо Україна не раз стикалася з гірким досвідом. У 2014 році Путін порушив Будапештський меморандум, за яким США, Велика Британія та Росія гарантували безпеку України в обмін на відмову Києва від ядерної зброї. У 2022 році Москва порушила Мінські протоколи, розпочавши путінську “спеціальну військову операцію”.

Прагнучи покласти край війні за допомогою дипломатії чи переговорів, адміністрація Байдена женеться за примарою. Путін за нинішніх обставин не вестиме переговори ні на яких умовах, окрім повної капітуляції України. Зайве говорити, що Україна зовсім не бажає підкорятися і не робитиме цього.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Контрнаступ можна буде оцінити в кінці року” – старший лейтенант Армії оборони Ізраїлю

Зеленський ясно виклав свої умови у мирному плані з 10 пунктів. Дві його необговорювані умови відновлення територіальної цілісності України, включаючи Крим, та виведення всіх російських військ.

Вашингтону треба зрозуміти, що Київ не бачить жодної цінності у переговорах із Путіним. У 1997 році Україна розпочала укладати низку договорів щодо оренди російської військово-морської бази Чорноморського флоту в Севастополі, продовжуючи контроль для Москви до 2042 року. У 2014 році Путін розірвав ці договори та незаконно анексував Севастополь разом з усім Кримом.

Росія поважає лише грубу силу. За її відсутності Путін продовжить брати стільки, скільки зможе. Коли він не зможе більше брати, спробує заморозити конфлікт доти, доки не зможе битися ще раз, як зробив в Україні у 2014 та 2022 роках, а до цього не раз у Нагірному Карабаху, Південній Осетії, Абхазії та Придністров’ї.

Україна вестиме переговори. Але після воєнної перемоги. Очевидна головна мета цієї перемоги зрозуміла всім, за винятком, мабуть, Білого дому повернення Криму.

Зеленський та його генерали готові піти на все, і ця війна стала для Києва пропозицією “все або нічого”. Вони не будуть, як мав на увазі Міллі, вести переговори з партнерами, які щиро не зацікавлені в міцному мирі. Швидше, сповнені рішучості звільнити кожен квадратний метр України і зробити це у встановлені терміни.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Українська армія тисне на російські позиції. Буде прорив” ‒ британський підполковник

Якщо Вашингтон не слухає, то повинен. У середині липня головнокомандувач України Валерій Залужний ясно дав зрозуміти, що його війська вступлять у бій з росіянами в окупованому Криму. Залужний рішуче заявив: “Щойно в мене з’являться можливості, я щось зроблю. Мені начхати, мене ніхто не зупинить”.

Тим не менше, адміністрація Байдена все ще намагається “пояснити” Києву, як воювати проти російської армії, яку Україна розуміє найкраще. У вівторок офіційні особи США, яких цитувала The New York Times, заявили, що мовляв, “українські сили та вогнева міць розподілені неправильно”, і Зеленський має “концентруватися на фронті, що просувається в сторону Мелітополя, головного пріоритету Києва, і на прориві російських мінних полів та інших оборонних споруд, навіть якщо при цьому українці втратять більше солдатів і техніки”.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Є три сценарії завершення війни в Україні” – Юрій Пойта

Ходжес нічого такого ніколи не каже. Він звертає увагу на обмеження “викрутки” завдовжки 13000 км від Пентагону до українських ліній фронту, одночасно закликаючи Байдена “довіряти міркуванням українських командирів, які перебувають у реальному бою”.

Ходжес не раз заявляв, що Крим “вирішальна територія”. Зеленський це розуміє. Пора Вашингтону та Брюсселю теж зрозуміти. Крим у руках України і, врешті, під парасолькою безпеки Статті 5 НАТО стане стратегічним переломним моментом для поколінь у Чорноморському регіоні.

Байден заслуговує на величезну похвалу за те, що зробив на сьогодні для захисту України та підтримки широкої міжнародної коаліції для підтримки Києва. Але захищатися вічно не значить перемагати. Не виграшна стратегія і постійне повторення, що США підтримуватимуть Україну “стільки, скільки потрібно”. Радше, це рецепт нової “вічної війни”, яка ризикує втратити підтримку американського суспільства. І справді, саме на це розраховує Путін.

Крим ключ як до перемоги, так і до миру. Саме тому Україна продовжує завдавати глибоких високоточних ударів по півострові задля знищення мостів, складів палива, боєприпасів та постачання, центрів управління та контролю, навчальних об’єктів та плацдармів для особового складу і техніки.

Київ не зупинить ні Вашингтон, ні “неназвані чиновники Білого дому”, які продовжують критикувати глибокі удари України по Криму. Замість того, щоб підривати кримську стратегію Зеленського та його генералів, Байдену слід дати Києву все необхідне інженерне обладнання, зброю, боєприпаси та розвідку для звільнення всього півострова.

Переклад Gazeta.ua