9 квітня 2003 року Європарламент схвалив вступ у ЄС 10 нових членів: Кіпру, Мальти, Естонії, Латвії, Литви, Угорщини, Польщі, Чехії, Словаччини й Словенії.
Країни Центральної і Східної Європи у 1990-х вийшли з-під радянської диктатури і хотіли приєднатися до проекту європейської інтеграції та гарантувати собі, що не повернуться до російської сфери впливу. ЄС і НАТО давали такі гарантії. ЄС також вважався життєво важливим для досягнення економічного успіху цих країн. Однак бажання Євросоюзу прийняти заявки цих країн було не таким швидким.
Крах комунізму настав швидко і неочікувано для багатьох в Західній Європі. ЄС щосили намагався впоратися з раптовим возз’єднанням Німеччини, яке додало до неї 17 млн бідніших жителів, і продовжити реалізацію проекту валютного союзу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ЄС запевнив Україну в підтримці на тлі загострення ситуації на Донбасі
Проте країни Центральної і Східної Європи наполягали на своєму, і, врешті, ці проблеми були усунуті. США також тиснули на ЄС, щоб запропонував членство.
Врешті, 1 травня 2004-го до ЄС приєдналися 8 країн Центральної і Східної Європи – Чехія, Естонія, Угорщина, Латвія, Литва, Польща, Словаччина і Словенія, а також 2 середземноморські країни – Мальта і Кіпр. Це було найбільше одночасне розширення Євросоюзу щодо населення і нових членів.
Менш розвинений характер нових членів лякав найдавніших членів. Деякі країни, такі як Велика Британія, негайно відкрили ринок праці для нових країн, які приєдналися до ЄС, тоді як більшість інших наклали тимчасові обмеження на трудові права громадян нових членів у своїх країнах.
Переміщення на захід частини робочої сили з недавно приєднаних країн, яке відбулося після розширення, породило стереотипи в громадській думці та мас-медіа західних країн щодо низькооплачуваної робочої сили зі Східної Європи.
Офіційні органи ЄС часто називали це розширення “історичною можливістю” і “моральної необхідністю”, що відображало бажання Євросоюзу прийняти нові країни, навіть якщо вони менш розвинені, ніж країни Західної Європи.
Після цього Румунія і Болгарія приєдналися 1 січня 2007-го. Вони, як і країни, які приєдналися в 2004-му, зіткнулися з рядом обмежень щодо своїх громадян. Їх громадяни не могли повною мірою користуватися правами на роботу на території деяких старих членів ЄС. Болгарія і Румунія також ще не входять до Шенгенської зони, проте їх громадяни можуть подорожувати без віз по ЄС.
Зараз у ЄС 27 країн і близько 447 млн громадян. Останнім новим членом стала 1 липня 2013-го Хорватія. 1 січня 2021-го Велика Британія першою в історії де-факто покинула Євросоюз.