Останні заяви найвищих чиновників із різних країн свідчать, що кілька днів інтенсивних візитів і консультацій не зняли, а підвищили геополітичну напругу. Що сталося і чого чекати, розбиралася Gazeta.ua.
Підвищення градусу
Зняття заборони на використання Україною західної далекобійної зброї по цілях углиб Росії набуває конкретики. Про наближення рішення свідчить реакція країни-агресорки. Коли держсекретар США Ентоні Блінкен та міністр закордонних справ Великої Британії Девід Леммі прибули до Києва, речник Путіна Дмитро Пєсков прокоментував: рішення по “далекобійці” вже ухвалене, його намагаються формалізувати через ЗМІ, воно збільшить ступінь участі країн Заходу у війні проти Росії. Так звапна “СВО” і є відповіддю (на можливі удари вглиб РФ, – Gazeta.ua)”, – уточнив він.
Війна з НАТО?
На момент написання цієї статті апогеєм реакції країни-агресорки стали тези самого Путіна. За його словами, дозвіл Заходу на “далекобійку” “змінить саму природу конфлікту”. Причому аргументація Путіна наступна: “польотні завдання в ці ракетні системи можуть, по суті, вносити лише військові країн НАТО, українські цього робити не можуть….Це їх (НАТО – Gazeta.ua) пряма участь”, відтак Росія ухвалюватиме “відповідні рішення, виходячи з тих загроз, котрі нам будуть створені”.
Зазначимо, ці висловлювання пролунали після низки заяв російських чиновників, котрі, ймовірно, були тестовими. Адже Путін також натякнув на можливі економічні наслідки. На нараді з урядом РФ він дав завдання опрацювати обмеження експорту урану, титану й нікелю, бо “у деяких країнах створюються стратегічні запаси, ще певні заходи здійснюються”, але “якщо нам не нашкодить” і “я не кажу, що це має бути завтра”. Багатозначні натяки поклали початок заочній перепалці з Туманним Альбіоном.
Гра м’язами
Прем’єр Великої Британії Кір Стармер по дорозі до США не втримався від коментаря: “Росія розпочала цей конфлікт. Росія незаконно вдерлася до України. Росія може негайно припинити його. Україна має право на самооборону”. Згодом речник зовнішньополітичної служби ЄС Петер Стано заявив позицію Євросоюзу: “Ніщо з того, що він (Путін – Gazeta.ua) каже, не змінить нашої позиції доти, доки він продовжує незаконну агресію проти українського народу”.
Натомість російська ФСБ позбавила акредитації шістьох співробітників посольства Великої Британії у РФ “за дії, в яких знайдено ознаки проведення розвідувально-підривної діяльності”, а також “як захід у відповідь на чисельні недружні кроки Лондона” МЗС РФ посилило акцент: посольство Британії “вийшло за межі своїх повноважень”. У Лондоні назвали звинувачення “абсолютно безпідставними”. Усе це відбувалося на тлі прибуття до США Кіра Стармера й початку переговорів з президентом Джо Байденом. Тож цілком можна розглядати подібні дії як спробу тиску.
Стрибки у різні боки
Крім того, секретар Ради безпеки РФ Сергій Шойгу з делегацією відвідав Північну Корею і був на прийомі у Кім Чен Ина. Згідно повідомлення РІА “Новости”, вони обмінялися думками щодо широкого кола питань двосторонньої та міжнародної політики. Причому перемовини стали “важливим внеском у реалізацію положень підписаної двосторонньої угоди про всеохопне партнерство”, додали у російському Радбезі. Нагадаємо, за цією угодою, РФ і КНДР мають допомогти одна одній у разі збройного нападу.
Тим часом у Західній Європі стався ще один несподіваний візит: після прийому Ентоні Блінкена у Польщі міністр закордонних справ цієї країни Радослав Сікорський прибув до України. У Львові зустрівся з міським головою Андрієм Садовим і закликав прискорити надання зброї нашій країні.
А тоді з повідомлень змі стало відомо, що Польща єдина з країн-учасниць чеської ініціативи по закупівлі боєприпасів для України не перерахувала жодних коштів. Згодом відбулася зустріч київського міського голови Віталія Кличка з канцлером ФРН Олафом Шольцем. Теж говорили про “далекобійку” для України. До слова, міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус висловився за зняття заборони.
Без образи за “мирні плани”
Активізувався й Китай. Речниця МЗС КНР Мао Нін розповіла про обговорення з Києвом “китайсько-бразильського мирного плану”. Її заява цікава тим, що напередодні президент Володимир Зеленський в інтерв’ю Metropoles назвав “китайсько-бразильський план” проросійським і таким, котрий не містить поваги до територіальної цілісності України. “Що змінить сісти й поговорити? Він (Путін, – Gazeta.ua) убивця… Як можна пропонувати, не питаючи нас?…Ми не дурні. Для чого цей театр?” – наголосив Зеленський.
Демарш Монголії
Засторога КНР не зайва, бо МЗС України 12 вересня оголосило демарш Монголії. На виклик до Києва прибула гендиректорка департаменту Європи та Африки монгольського зовнішньополітичного відомства Монголії Ганхуурай Баттунгалаг. У Києві на неї чекав неласкавий прийом: їй виказали “глибоке розчарування” через відмову Монголії заарештувати Путіна під час його візиту до Улан-Батора. Водночас наше МЗС висловило сподівання на дружні кроки Монголії “для відновлення конструктивного характеру традиційно дружніх українсько-монгольських відносин, що відповідає інтересам обох держав”. Симптоматично, що 13 вересня з представниками Монголії та Узбекистану зустрівся губернатор російської Іркутської області. Раніше Блінкен приймав монгольську високу посадовицю у Вашингтоні, Путін особисто їздив до Улан-Батора на поклон до статуї Чингіз-хана, а ми зреагували хоч і з запізненням, та гостро. Чому ж така увага Монголії?
На думку експерта Аналітичного центру “Об’єднана Україна” Олексія Куща, саме у монгольських степах нині своєрідний центр тяжіння так званого Глобального острова, або, як ще його називають, “Євразійського глобального острова”.
“Два в одному”
Схоже, ця версія близька до істини, бо цими днями у Пекіні проходить XI Сяншаньский форум, учасники якого якраз обговорюють безпеку (зауважимо – після завершення роботи безпекового саміту країн-членів БРІКС у Санкт-Петербурзі). Заступник голови Міноборони РФ Олександр Фомін у Пекіні виклав “російські підходи до питань безпеки у світі й в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні”, передає китайська агенція “Сіньхуа”. Причому Фомін на додачу ще й окремо зустрівся з очільниками делегацій Китаю, Ірану, Лаоса, Брунеі і – Монголії. Найцікавіше, що міністр оборони Китаю Дун Цзюнь окремо прокоментував війну в Україні: “Для врегулювання в Україні і на Близькому Сході потрібно виключити подвійні стандарти й переслідування геополітичних інтересів. Сприяння мирним переговорам і політичне врегулювання є єдиним базовим виходом”, – наголосив він.
Таким чином обидві війни китайська сторона зводить до спільного знаменника і врегулювати пропонує одночасно, причому за спільним алгоритмом “два в одному”. У цьому сенсі дуже показовими є дії та заяви Монголії, котра напряму залежна від Китаю і від РФ, звернув увагу футуролог Віталій Кулик. “У неї є зовнішнє управління з боку КНР і РФ, всі спроби Монголії диверсифікувати і торгові, і політичні відносини, результату не дали. Нині країна на “розтяжці”, – пояснив він. Іншими словами, Монголія є тестовою для Китаю щодо погіршення відносин із Україною, бо переважна більшість країн знають, хто насправді стоїть за Улан-Батором.
Підготовка до…
У такому разі, якщо у Пекіні обговорювали можливу військову відповідь країн-членів БРІКС (а в КНДР – ще і Пхеньяна) на зняття США заборони на “далекобійку”, аналогічні за змістом наради мали б відбутися і серед країн-союзниць по так званому “колективному” Заходу. Там прозондували вірогідну реакцію Росії через публікації у ЗМІ. Перші відповіді Москви були більш-менш спокійними і лише до 13 вересня риторика Кремля зазнала різких змін. Ця версія пояснює напругу та інтенсивність міжнародних контактів другого тижня вересня.
Як мінімум, це підготовка до серйозної дискусії на Генасамблеї ООН, яка цими днями розпочала свою роботу. Саме на ній, як пише Politico, може бути оголошено про зняття заборони на “далекобійку” для України. Ця Генасамблея цікава тим, що вперше Палестина бере в ній участь як держава. Тому під час сесії можна очікувати на посилену увагу до Сектору Гази. Однак не меншою увага буде й до України. Ще до відкриття сесії голова Генасамблеї Денніс Френсіс визнав – ООН не має інструментів і повноважень, щоб змусити Росію виконувати міжнародне право. Не виключено, що колективний Захід готує такі інструменти, причому, не лише “далекобійку”.
“У найближчі кілька тижнів і місяців можливі важливі події як в Україні, так і на Близькому Сході, – напророкував Кір Стармер, – тому треба ухвалити низку тактичних рішень”.