14 вересня 2024 року правляча у Грузії партія “Грузинська мрія” закликала до каяття перед абхазами й осетинами. Ініціативу озвучив почесний голова партії Бідзіна Іванішвілі у місті Горі, що неподалік кордону з Південною Осетією.
У цьому місті, до слова, народився Йосип Сталін, а Південна Осетія та Абхазія зараз є самопроголошеними республіками. У 2008 році спалахнула війна між Грузією, Росією, Абхазією і Південною Осетією. Росія надала військову допомогу Південній Осетії та Абхазії. Зрозуміло, РФ визнала незалежність двох республік, натомість Грузія розірвала з Росією через це дипломатичні відносини й досі вважає території окупованими РФ. Цікаво, що навесні 2023 року Європейський суд з прав людини виніс рішення на користь Грузії, зобов’язавши Росію виплатили 129 мільйонів євро компенсації.
Рейтингове каяття?
Грузинські експерти відзначають потепління відносин Грузії з Росією, тому припускають: можна поставити питання про відкликання визнання РФ Південної Осетії та Абхазії. Російський посол у Південній Осетії Марат Кулахмєтов заявив – вимога неприйнятна.
Усе це відбувається на тлі пам’ятного періоду, адже саме на початку вересня була завершена війна 2008 року і дві республіки отримали визнання від РФ. Тому тема актуальна, тож Бідзіна Іванішвілі й заявив про необхідність “залікувати рану” через каяття перед осетинами, абхазцями та, їх прощення.
“Надалі лише вітатимемо грузинсько-осетинський рід, який завжди був звичайною історією тут, на цій території”, – наголосив він.
Пафос ініціативи збивається тим, що Іванішвілі казав те саме у 2012 році, а також – передвиборчою кампанією, котра у Грузії в розпалі.
Контрміна проти опозиції
Сам факт повернення Іванішвілі до активної політичної діяльності цікавий, адже він очолив першу п’ятірку кандидатів від “Грузинської мрії”. Парламентські вибори у Грузії відбудуться у жовтні, опозиція акцентує на євроінтеграції країни, натомість правляча партія – на шкідливих “іноагентах”. Утім, популярності ця тема “ГМ” не додала, тому Іванішвілі запустив іншу, потужнішу, – примирення.
Щоправда, воно специфічне: поряд з визнанням провини грузинів почесний голова “ГМ” жорстко критикує колишнього президента Михайла Саакашвілі, який не лише обіцяв на виборах поновлення територіальної цілісності Грузії, а й почав війну з Південною Осетією і Абхазією. Нині Іванішвілі називає ті події “добре спланованою зовнішньою провокацією”.
Нова стара війна
Провокація, судячи зі слів його соратників, триває й досі: секретар “ГМ” Мамука Мдінарадзе заявив, що альтернатива примиренню одна – війна. Зовнішньополітичне відомство Абхазії відповіло – якщо примирення буде підкріплене реальними кроками, може стати початком процесу, “спрямованого на мирне співіснування і добросусідські відносини”. Колишній лідер Південної Осетії Едуард Кокойти уточнив: Грузія має визнати незалежність двох республік, без цього вибачення – просто слова.
Однак чи потрібне “ГМ” справжнє примирення? Прем’єр Грузії Іраклій Кобахідзе за посиланням на “відомості, котрі має”, звинуватив опозицію в тому, що, у разі перемоги, вона поновить військові дії проти Росії (за Абхазію і Південну Осетію). Раніше у вересні про можливість нової війни говорив російський генерал Сергій Липовий, а у 2012 році – Путін. Президентка Грузії й одночасно лідерка опозиції Саломе Зурабішвілі натомість викрила правлячу партію у намаганні “відмазати” Росію від відповідальності за війну 2008 року. А ув’язнений Михаїл Саакашвілі назвав заяву Іванішвілі “зрадою”. Без зв’язку із заявами, США наклали санкції на низку грузинських політиків і чиновників за утиски демократії.
Іванішвілі шукає друзів
Тим часом, “Грузинська Мрія” так тривожиться, що укладає сепаратні угоди. Формальні чи ні, вони важливі з точки зору можливого протистояння Грузії з Росією. Так, на тлі заяв Іванішвілі про можливе визнання Грузією незалежності Абхазії та Південної Осетії, прем’єр Іраклій Кобахідзе прийняв у Тбілісі прем’єра Вірменії Никола Пашиняна. Переговори 16 вересня, судячи з заяв, пройшли успішно: Кобахідзе подякував Пашиняну “за підтримку суверенітету й територіальної цілісності Грузії”. З огляду на призупинення Вірменією членства в ОДКБ, зближення з Грузією є закономірним кроком, до якого, як не дивно, підштовхує Азербайджан. Тож “ГМ”, у свою чергу, теж активно шукає зовнішньої підтримки, у тому числі, можливо, саме у тих “глобалістів”, котрих Кобахідзе публічно звинувачує у війні 2008 року.
Натомість у Грузії проходять масові акції проти “примирення”, одним з ініціаторів яких є молодіжний рух “Допіоні”. Учасники занепокоєні не лише згортанням демократичних свобод, але й можливою відмовою від євроінтеграції, якщо “ГМ” знову переможе. До того ж, у країні одночасно з виборами має відбутися й референдум. Іронія долі може полягати в тому, що насправді Кремль може бути зацікавлений у тому, щоби “злити” партію Іванішвілі, котрий давно при владі й міг забажати “власної гри”.
Універсальний “мир”
Якщо Росії вдасться реалізувати схему “примирення” у Грузії, наступною може бути Україна, припускає політтехнолог Олексій Голобуцький. У такому разі, українській стороні доведеться вибачатися перед убивцями з “ЛДНР”, застерігає він, і перед “свіжозаселеними окупантами” в Криму.
“І тоді нам, можливо, ввіпхнуть назад окуповані частини Запорізької області і Херсонщини. Звісно, з обов’язковим особливим статусом російської, особливими правами і квотами для окупаційних проросійських партій і політиків, особливими щодо Росії і рубля економічними зонами, особливим статусом російських ЗМІ, можливо, особливим подвійним громадянством. А тоді Росія просто почекає, поки суверенітет України рухне”, – припускає експерт.
Застереження не зайве, адже як США ламають голову над універсальним алгоритмом вирішення конфліктів по всьому світу, так і РФ може прагнути закрити старі довгограючі проєкти.