Пропозиція президента Франції запустила паралельний безпековий процес у Європі. Чому Росія і США так неоднозначно зреагували, з’ясовувала Gazeta.ua.
Емманюель Макрон в своєму екстреному зверненні виклав на стіл переговорів про війну в Україні козирну карту – ядерну. Назвавши Росію прямою загрозою Європі, він нагадав – є ядерна зброя. Зокрема, у Франції та у Німеччини.
“Я вирішив відкрити стратегічні дебати про захист”, – пояснив політик.
Ідея полягає у заміні ядерної парасолі США для Європи на французько-німецьку або на французьку. Це вже як вирішать збройні сили європейських країн, “які бажають взяти на себе відповідальність”, котрих Макрон кличе до Парижа на зустріч наступного тижня до “Коаліції рішучих”.
На столі у Парижі буде “план стабільного, перевіреного миру, який підготувати ми з Україною та з кількома європейськими партнерами”, пояснив президент.
Точка напруги
Макрон озвучив свою ініціативу у напружений момент, коли лідери ЄС готувалися до екстреного засідання Ради Європи з підвищення обороноздатності, а у США заявили про роботу над новим варіантом угоди з Україною про корисні копалини. Тому реакція не забарилася.
Таким чином Макрон відкрив безпрограшну лотерею. Якщо екстрене засідання Ради ЄС 6 березня напрацює інший план, – він точно буде “за”, але паралельно просуватиме “ядерну парасолю”. Якщо ні – тоді ініціатива французького президента виходить на перший план.
За оцінками Федерації американських науковців, у Франції – четвертий у світі ядерний арсенал – 290 боєголовок.
І хоча Франція поступається Росії, США та Китаю, для оборони Європи цього має вистачити.
Але акцент безпекових процесів у ЄС зміщується з підтримки України на власний захист, до якого наша країна увійде як важлива, та не головна, складова. Тобто, не як “фронтир Європи”.
Мир за версією Макрона
Президент Франції у своєму зверненні чітко окреслив траєкторію досягнення миру: у переговорах мають брати участь як Україна, так і Європа. Водночас офіційний Київ відчув зміну акцентів.
Президент Володимир Зеленський схвально відгукнувся на ініціативи Емманюеля Макрона: “Ми глибоко цінуємо лідерство і зусилля кожного, хто підтримує Україну і зміцнює обороноздатність Європи”. Водночас ця фраза загально-люб’язна і не містить конкретики, крім однієї цікавої деталі. Макрон згадав, що над планом працював разом з Україною, а Зеленський заявив, що з нетерпінням чекає “спільної роботи над нашими кроками до миру у найближчі дні”.
З ніг на голову
Реакція з-за океану виявилася цікавішою. Держсекретар США Марко Рубіо в ефірі Fox news заявив, що Дональд Трамп розглядає ситуацію в Україні “як проксі-конфлікт між ядерними державами”, тобто, між Сполученими Штатами, котрі допомагають Україні, і Росією.
“І ні в кого немає ідеї або плану довести це до кінця”, – додав посадовець.
У Кремлі мало не аплодували.
“Москва неодноразово стверджувала це і нині згодна зі словами Рубіо, – повідомив речник Путіна Дмитро Пєсков. – Росія погоджується, що настав час зупинити український конфлікт”.
Єдність суперечностей
Заява Марка Рубіо перекреслює концепт Макрона, згідно з яким Росія хоче атакувати всю Європу. Та тільки на перший погляд. Французький президент сподівається, що США не кинуть європейців напризволяще, та припускає, що таке може статися.
У такому разі, автоматично вмикається концепт “проксі-війна”. Не виключено, що і слова Рубіо, і тези Макрона, – частини одного пазла. Недаремно ж у президента Франції перед екстреним зверненням до нації відбулася зустріч з угорським прем’єром Віктором Орбаном.
Ще одна місія Орбана
Про неї поки відомо мало: розмова між політиками відбулася, спільний брифінг по завершенню скасували. Можемо припустити, що позиція Угорщини як країни-члена НАТО і водночас однієї зі впливових держав Східної Європи важлива для Макрона.
Якщо французькому президенту вдасться його план, то Франція стане ключовою країною в НАТО. Не всі в Альянсі вітатимуть “самостійність” безпекової Європи, тому Макрон спробував прозондувати ґрунт.
Орбан очікує політичних дивідендів від комбінації обставин. “Європа дійшла до поворотного моменту” – написав він у соцмережі. Також Орбан має прямий вихід на Трампа і, можливо, він виступить посередником між двома політиками.
У Росії розгадали підступ?
Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров назвав виступ Макрона конфронтаційним і таким, що містить погрозу Росії.
“На відміну від своїх попередників, котрі також хотіли воювати з Росією, Наполеоном, Гітлером, Макрон діє не дуже вишукано, – поглузував Лавров і вкотре категорично відкинув ідею миротворців. – Москва вважатиме це присутністю НАТО в Україні і не допустить”.
Дмитро Медвєдєв порівняв Макрона з Наполеоном, котрий “не є великою загрозою,” оскільки “назавжди зникне 14 травня 2027 року, і за ним не сумуватимуть”.
Частково зміну російської риторики пояснила речниця російського МЗС Марія Захарова: Парижу і Лондону важливо за будь-яку ціну добитися передиху для Києва і не допустити обвалу фронту.
А речник Путіна Пєсков звинуватив Макрона у тому, що той, говорячи про зрив Росією Мінських домовленостей, забув як попередній президент Франції Олланд робив заяви і не збирався виконувати їх.
Наш інтерес
Прохолодна реакція офіційного Києва на ініціативу Макрона може бути зумовлена тим, що для України важливим є збереження підтримки як Європи, так і США.
“Вона життєво важлива як для Києва, так і для країн Європейського континенту”, – пояснила наукова співробітниця Центру аналізу європейської політики (СЕАР) Еліна Бекетова.
Тому президент Франції говорив 5 березня про участь США у європейській безпеці. Але зміни на континенті можуть бути масштабнішими за те, що обережно озвучує Макрон.
“На наших очах формується ширша інституція безпеки, куди будуть входити не лише країни Євросоюзу, але і Британія, Норвегія, Туреччина й Україна, – пояснив Gazeta.ua кандидат політичних наук Олексій Буряченко. – Риторика Макрона дає шанс Європі на геополітичну суб’єктність. У цьому сенсі, цікаво, що його підтримала політична опонентка, ультраправа Марін Ле Пен”.
Захисний тріумвірат
На думку експерта, ядерну парасолю над Європою контролюватимуть Франція і Британія і, можливо, Німеччина. Лідери цих країн отримають і собі преференції. Так, Франція, вірогідно, претендуватиме на фінансування з Брюсселю і на замовлення для ВПК, Велика Британія – на зміцнення геополітичних позицій, Німеччина – на підйом виробництва завдяки оборонним замовленням.
Україні ж дістанеться справедливий мир, котрого без сили в руках, як переконалися європейці, не досягти. Або потужна безпекова підтримка Європи. Якщо, звісно, Росія не зважиться на прямий ядерний конфлікт.