Понад рік шукаю роботу. Не те що зовсім не працюю трапляються замовлення на тексти, консультую, проводжу тренінги як психолог. Та доходу від фрілансу не вистачає.
Давненько зареєструвалася на двох порталах з пошуку роботи. Час від часу відправляю резюме. Вибір вакансії це завжди суміш факторів. Тут міжнародна компанія, пристойні гроші й можливість працювати віддалено, тут цікаво й неповний робочий день. З віком я стала вимогливіша. Але на мої відгуки роботодавці реагують нечасто.
А що ти хотіла? Після 40 влаштуватися на роботу жінці важко. Іди, куди беруть, і не крути носом, каже мама.
Мені 38. Вирішила попитати про вакансії знайомих. Кажуть, це соціально не привабливий для роботодавців вік. До того часу або досягаєш висот у професії, або лишаєшся невдахою.
По знайомству знайшла посаду вчителя поряд із домом. Престижна школа. Але починати доведеться з низів: зарплата мізерна.
І раптом дзвінок: запропонували роботу на телебаченні. В обід іду на співбесіду в навчальний центр із підготовки до ЗНО, а під вечір дві ІТ-компанії запросили до них контент-менеджером і редактором благодійного проєкту. Дивуюся. Звідки така зацікавленість моєю персоною?
За годину згадую: щоб довести мамі, що вік не грає ролі, в оновленому резюме, “помолодшала” на 9 років.
Тепер міркую, чи на співбесіді через зум помітять, що мені не 29.