Тетяна Малкова – українська акторка, яка здобула популярність роллю у фільмі “Конотопська відьма”. Крім цього, знімалася у комедійній стрічці “Відпустка наосліп” та серіалі “Моя улюблена страшко”. Знаменитості 37 років. Вона заміжня за чоловіком Дмитром і виховує двох дітей – Георгія та Алісу.
Gazeta.ua поспілкувалася з зіркою про закулісся кіно, гонорари під час повномасштабного вторгнення, тонкощі материнства, стосунки з коханим, вікові зміни, харчування та догляд.
У вас такі кардинально різні ролі були. Як налаштовувалися на зйомки “Конотопської відьми”? Чи було це важко морально і, можливо, страшно?
Готувалась до зйомок досить довго. Робота зі сценарієм – дуже кропітка. Треба все зрозуміти, щоб логіка персонажа була беззаперечною. Було страшно і важко, тому що виробничий процес був взимку, під час страшенних обстрілів. Знімальних днів було вкрай мало для такого жанру, але неможливо було робити це більше через реалії.
Вам більше імпонують комедійні чи серйозні ролі?
Я обожнюю своїх комедійних персонажів. Вважаю, що це найкраще, в чому я можу бути ефективна. Це завжди надихає. Я люблю ці історії, бо від них отримую насолоду як акторка. Крім цього, вони змушують глядача посміхнутися і відчувати легкість.
Чи був момент, коли хотілося кинути все й піти з професії? З чим це було пов’язано і як вийшли з цієї ситуації? Якби не акторство, яку іншу професію ви б обрали?
Так, звичайно. Думаю, це стосується усіх професій, коли впираєшся у свою власну “стелю” і здається, що, мабуть, ти вже все зробив і треба йти далі, щось змінювати. Дуже засмучують сценарії, які не мають культурної цінності. У такі моменти іноді опускаються руки, перестаю отримувати задоволення від зйомок. Але мене завжди рятують хороші люди, які створюють кіно з класною метою.
Якби я обирала іншу професію, була б кухарем або створювала б дизайн інтер’єрів. Це моє хобі. Найкраща забавка – це збирати меблі, конструювати. Це мені надзвичайно подобається.
Відмовлялися від роботи через маленький гонорар?
Скоріше не через малий гонорар, а через неповагу до акторської праці. Коли пропонують малі суми – значить малий бюджет фільму і в нього не дуже вірять. Не маю бажання працювати в проектах сумнівної якості. Якщо проект хороший – можна і безкоштовно. Якщо розумію, що поки немає грошей, але ідея крута і ми можемо її зняти.
Чи ревнує чоловік до ваших поцілунків і еротичних сцен у кіно? В “Конотопській відьмі”, наприклад, ви разом з Тарасом Цимбалюком були оголеними.
Кожній адекватній людині не дуже приємно дивитися, коли твоя жінка або чоловік знаходиться у таких сценах. Але, по-перше, це професія. По-друге, після “Конотопської відьми” я прийняла для себе рішення, що мабуть ми затабуюємо певні еротичні сцени з іншими акторами, якщо це не буде виправдано культурною цінністю. Якщо я буду розуміти, що без цього можна спокійно обійтися і фільм від цього нічого не втратить – відмовлюся від таких моментів. Є різні способи, як це можна втілити і без мене.
Багато ваших колег кажуть, що найменший заробіток припадав саме на початок повномасштабної війни. Чи відчували ви тоді скруту? Коли все почало відновлюватися?
Зараз заробітки в Україні дуже впали. Якщо перевести в долар, то втричі зменшився прибуток. Дуже зросли ціни, страшенна інфляція і в кіно вкладають не так багато, як хотілося. Але це адекватно, тому що в нас не такий великий ринок збуту.
У мене така професія, що постійно є підйоми та кризи. Немає стабільності. Не можу собі гарантувати, що закінчиться один проект і почнеться інший. Водночас, не хочеться йти в проект тільки через гроші, а коли він дійсно імпонує. Але так стається не завжди. Тому інколи доводиться по півроку сидіти без роботи.
Викручуємося. Зараз всією сім’єю проходимо навчання з фінансової грамотності. Для того, щоб у ці буремні часи зробити собі подушку. Думаємо, який бізнес можна відкрити, щоб це працювало автономно, незалежно чи є акторська професія.
Під час повномасштабного вторгнення ваша сім’я виїхала за кордон. Скільки часу ви максимально проводите в Україні? Чи бувають через це кризи з коханим, коли здавалося, що все може розвалитися?
Кризи в стосунках бувають завжди. Незалежно, далеко ви один від одного, чи разом. Нормальна ситуація, коли люди зростають, змінюються. Тут буває два варіанта – або ви йдете далі разом, або в різні сторони.
Мені дуже пощастило з чоловіком. Тому що по життю ми йдемо з ним нога в ногу, розвиваємося разом. Нам щастить, тому що ми продовжуємо дивитися в один бік. Нам комфортно і ми дуже кохаємо один одного. Дай Боже, щоб воно і надалі так продовжувалося.
Звичайно не без криз. Бувають і сварки, моменти, коли здається, що все вже на межі. І ця межа дуже тонка. Були думки, щоб розійтися. Але коли даємо один одному більше простору – розуміємо, що нам класно вдвох. Навіть попри те, що іноді ми можемо відпочивати наодинці, для того, щоб було що один одному дати. Це як квіти у вазоні. Вода починає псуватися, тому її потрібно змінювати. Давати трохи “подихати” одне одному. Думаю, що мої від’їзди (в Україну – ред.) тільки на краще для наших стосунків.
Хто у вашій сім’ї головний і приймає остаточні рішення? Чи є спільний бюджет і чи обговорюєте великі покупки?
З першого дня створення нашої родини маємо спільний бюджет і завжди все обговорюємо. Це база і золоте правило наших стосунків у будь-яких ситуаціях. Разом приймаємо рішення. Чоловік головний, але він прислуховується до кожного члена родини й робить якнайкраще для всіх.
На що витрачаєте найбільше грошей та чи були в житті моменти, коли доводилося буквально рахувати копійки?
Я дуже скромно живу. Не снідаю, обідаю і вечеряю в ресторанах. Бували часи, коли спала в машині, бо не було можливості зняти ту квартиру, яку хотіла. А грошей на готель не мала. Залишалася у друзів. Були різні часи – злети, падіння, болючі та моменти ейфорії.
Яка ви мама? Сувора чи ліберальна і завжди шукаєте підхід/компроміс?
Хтось може назвати мене ліберальною, хтось тоталітарною. Дітям завжди здається, що я занадто сувора. Хоча, коли дивляться на інших батьків – кажуть: “Та ні, наче нормально”.
Завжди намагаюся прислуховуватися до своїх дітей. Найважливіше – не втратити контакт з ними. Хочеш – навчайся, не хочеш – не навчайся. Але головне роби те, що тобі подобається.
Коли дитина отримує погані оцінки – я кажу, окей, це свідчення того, що ти, мабуть, робиш не те, що ти хочеш. Якщо в цьому ліцеї тобі не подобається навчатися – значить і результати будуть не дуже. Можливо, тоді краще обрати інший напрямок.
Я не сварюся через оцінки. Не хочеться, щоб вони витрачали своє життя на те, що не виходить. Навпаки, хочу щоб діти знаходили свою “геніальність” і розвивали її. Я точно знаю, що коли людина робить щось у задоволення – вона досягає успіху.
Під час материнства у жінки з’являються якісь особливі страхи. Як можете описати свої?
На страхи стараюся не зважати. Це велика потужна енергія. І чим більше наповнюєш себе цим – тим більша вірогідність, що воно справдиться. Фокусуюсь на сильних сторонах своїх дітей, нашої родини та стосунків. І наповнюю своєю увагою та енергією саме ці моменти для того, щоб родина процвітала.
Що для вас важливіше у вихованні дитини – дисципліна чи свобода?
Свобода – це перш за все дисципліна. Ці поняття не суперечать одне одному. Коли це усвідомлюєш – все стає на свої місця. Мене так вчили, що твоя свобода починається там, де закінчується свобода інших. І нею треба вміти розпоряджатися, щоб це не перетворилося на хаос.
Обов’язково має бути дисципліна. Ти маєш розуміти, що ти хочеш, коли і як. Бути уважним до себе. Багато людей вважають, якщо пішла чотири рази на тиждень в зал, сім разів ще на якісь тренування, потім курси – це дисципліна. Ні, дисципліна – це в першу чергу повага до себе, до свого організму.
Це також інформаційна “дієта”. Варто фільтрувати, що ти споживаєш, читаєш дивишся, з ким спілкуєшся, скільки часу приділяєш собі, роботі, сім’ї. Чи це все в балансі. Це і є дисципліна. Коли ти відчуваєш, що перегинаєш з чимось чи порушуєш власну гармонію – це вже її відсутність.
Ви маєте прекрасний вигляд. Як доглядаєте за собою? Це спорт, харчування, чи є ще косметичні/пластичні процедури?
Все у комплексі. У 37 років треба дуже стежити за собою, щоб максимально законсервувати молодість. Найголовніше – сон, психічне здоров’я. Якщо я відчуваю перевантаження – роблю паузу. Розумію, що треба відпочити. В такі моменти максимально усамітнююсь і даю собі можливість переусвідомити речі, які мене турбують. Якщо треба поплакати – знатно поплачу.
Спорт – тільки якщо відчуваю, що організм виспаний. Ніколи не змушую себе. Зараз дотримуюсь здорового, нормального харчування. Раніше “грішила” різними видами дієт. Але потім прийшла до того, що жодна в світі дієта не дасть такої шкіри, волосся, нігтів, якщо не буде здорового, збалансованого раціону.
Зі своїм косметологом я вже більше 15 років. Постійно консультуюся, що мені потрібно залежно від вікових змін. Це може бути і біоревіталізація, крапельниці, доглядові процедури.
Вважаю, що жінка повинна за собою доглядати. Розумію, що є люди, які приймають вікові зміни без втручань. Але я так відчуваю, це моє право. Хочеться, якнайдовше зберігати свою шкіру в тому стані, що зараз.
Що найбільше любите їсти, а що ненавидите?
Не люблю багато їсти, але щоб це було смачно. Намагаюсь завжди прислухатися до свого організму. Не люблю несвіжі, неякісні, хімічні продукти.
Дуже люблю фермерські овочі та фрукти. У Польщі з цим великі проблеми. Там важко знайти смачну моркву, помідори, огірки. Воно все майже однакового смаку. Обожнюю морепродукти, рибу. Хліб – моя слабкість. Зі скоринкою, м’який, духмяний або солодовий. Не стільки солодкі булочки, скільки звичайний хліб.
Раніше Gazeta.ua поспілкувалася з Анастасією Цимбалару і дізналася, як вона тримає себе у формі, про початок кар’єри, експерименти із зовнішністю заради кіно та чи закохувалася у колег.