27 вересня 1825 року в містечку Дарлінгтон на Північному Сході Англії оголосили вихідним. Туди з’їхалося кілька тисяч немісцевих, які дізналися про запуск першого у світі залізничного сполучення. Залізницю проклали для перевезення вугілля від шахт на околицях Дарлінгтона до міста Стоктон, яке через річку Тіз мало вихід у Північне море. У день запуску залізниці організатори збиралися також покатати людей на новому виді транспорту.
Будувати залізницю почав у травні 1822-го місцевий підприємець Едвард Піз, який заснував для цього компанію SDR. Спочатку він планував, що тягнутимуть вагони рейками коні. Та інженер Джордж Стефенсон переконав обрати для перевезень машини з паровими двигунами.
Чавунні рейки кріпили до кам’яних блоків вагою 34 кг з отворами для болтів. Такі шпали були короткі й розраховані під одну рейку, а не дві одразу, як тепер. Це потрібно було для безперешкодного руху коней між рейками. Хоча ініціатори будівництва й розраховували на новітню техніку, остаточно відмовитися від використання тварин не могли.
За 10 днів до запуску залізниці до шахтарського поселення Шилдон біля Дарлінгтона на возах привезли розібраний паровоз. Його виготовили в Ньюкаслі за проєктом Джорджа Стефенсона й назвали Locomotion №1.
Щоб запалити вогонь для розігріву котла й запуску парового двигуна, використовували сонячне проміння та лупу, сірників тоді ще не було. Коли вода закипала та виникала пара, машина починала рух.
Машиністом паровоза в день запуску залізниці був розробник Джордж Стефенсон. Між вагонами розмістилися чоловіки, які відповідали за гальмування. Уся команда потяга та залізничники, які його обслуговували, носили сині стрічки на правому плечі або в петлицях.
До складу потяга увішли розроблений спеціально для пасажирів вагон Experiment та 33 вагонетки з вугіллям, на які встановили лавки. Організатори розраховували перевезти за раз до 300 пасажирів. Але на вагони вилізло майже удвічі більше. Locomotion №1 зрушив із місця 90-тонний потяг і розвинув швидкість до 24 км/год.
У Дарлінгтоні поїзд зустріло до 10 тис. людей. Тут шість вагонів із вугіллям від’єднали, щоб роздати паливо бідноті. Частина пасажирів поступилася місцем іншим. До поїзда причепили вагон із духовим оркестром і до Стоктона їхали в супроводі музики. Найбільше захоплення в людей викликав проїзд мостом через річку Скерн.
У ратуші Стоктона на честь прибуття першого поїзда з Дарлінгтона влаштували бенкет. Організатори й почесні гості виголосили 23 тости.
У листопаді 1825-го на залізниці SDR почав працювати ще один паровоз Hope. Він разом із Locomotion №1 перевозив вугілля. Для пасажирів використовували вагони-диліжанси Experiment, які тягнули коні.
Протягом п’яти років кількість кінних екіпажів на залізниці Дарлінгтон Стоктон зросла до 50, а паровозів до 19. Із 1833-го паровози залучали для регулярних пасажирських перевезень. Мережу залізниці розширили до Ньюкасла та Мідлсбро. За прикладом SDR в Англії з’явилися інші компанії, які прокладали колії в інших регіонах.
1,2 тисячі голубів, 140 свиней, 120 баранів, 14 волів і стільки ж телят, понад 200 голів дикої птиці, 96 кролів, 11 тис. яєць, 540 л молока використали на приготування до бенкету на честь англійського короля Річарда II (13671400) у Лондоні 23 вересня 1387 року. Застілля влаштував у своєму будинку єпископ Даремський. Він хотів догодити монарху, який мав вибагливий смак. На честь його візиту подавали кабанячі голови, печеню із пшеничною кашею, глазурованих курчат, білий суп, смажених лебедів, жайворонків, фазанів та чапель, рагу з мигдалю, меду та яєць, оладки, заварний крем із вина, фініків та меду. Пригощали цим понад сотню гостей, яких розсадили у трьох залах. Бенкет увійшов в історію як один із найекстравагантніших
Якщо ви погодитеся на розв’язання питання мирним шляхом, я переконаний, що сотні мільйонів людей у всьому світі визнають ваші дії видатною історичною послугою всьому людству”, написав американський президент Франклін РУЗВЕЛЬТ канцлеру Німеччини Адольфу Гітлеру 27 вересня 1938-го. Лідер Німеччини заявив про бажання контролювати Судетську область Чехословаччини. Рузвельт відправив кілька листів до Берліна із закликами не розпочинати війну. Гітлер відповів, що схильний до переговорів, мирного врегулювання і не хоче воювати. Попри це в березні наступного року німецькі війська вторглися в Чехословаччину
23 вересня 1889-го в японському місті Кіото власник цеху з виробництва вапна, 29-річний Фусаджіро Ямаучі, заснував компанію Nintendo і почав випуск гральних карт. Колоди із зображенням французького імператора Наполеона та японських правителів швидко стали популярними в Кіото. З початку ХХ ст. карти від Nintendo продавали по всій країні. У 1970-х компанія почала займатися електронними іграшками та відеоіграми. 1985-го випустила гру Super Mario, яка розійшлася найбільшим у історії тиражем понад 40 млн копій.
24 вересня 1979-го подружжя радянських фігуристів, 47-річний Олег Протопопов і на три роки молодша Людмила Бєлоусова, попросили політичного притулку у Швейцарії. Дворазові олімпійські чемпіони гастролювали із шоу на льоду. Гонорари спортсменів становили десятки тисяч доларів, але радянська влада відбирала їх. Оселившись у Швейцарії, пара часто літала у США й виступала у проєкті Ice Capades. У СРСР спортсменів назвали зрадниками, позбавили звань заслужених майстрів спорту, їхні імена прибрали з переліку олімпійських досягнень СРСР.
25 вересня 1828-го в місті Богота 31-річна Мануела Саенс врятувала життя лідера визвольного руху та президента Великої Колумбії Симона Болівара (17831830). Уночі майже 30 заколотників вбили охорону й увірвалися до Президентського палацу. Болівар хотів чинити опір, але коханка переконала його тікати через вікно. Сама залишилася, щоб розпізнати нападників. Потім їх затримали й засудили. Президент був вдячний Мануелі Саенс і називав її Libertadora del Libertador визволителькою визволителя.