Археологи виявили у Туреччині останки дитини віком понад 900 років, у якої зафіксували ознаки рідкісного захворювання.
Аналіз показав, що дитина віком близько 2,53,5 років мала значні кісткові деформації, спричинені недугою, яку вкрай рідко виявляють у давніх рештках, повідомляє Phys.
Скелет знайшли під час розкопок у давньому місті Афродізіас на південному заході Туреччини. У ході дослідження науковці зафіксували аномалії – потовщення й набряки кількох частин скелета, зокрема щелепи, лопатки та лівої руки. Ліктьова кістка на лівій руці була збільшена майже удвічі.
“Такі зміни у кістковій структурі свідчать про патологічний процес, який рідко зустрічається серед археологічних знахідок людських решток”, – зазначили дослідники.
Щоб встановити можливу причину цих деформацій, учені порівняли виявлені ознаки з кількома хворобами, які можуть залишати подібні сліди. До переліку потрапили гемолітична анемія, цинга, рахіт, туберкульоз і дитячий кортикальний гіперстоз (ДКГ). Більшість цих патологій не відповідали виявленим у кістках змінам.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Жителі Давнього Єгипту хворіли на онкологію – вчені
“Єдина хвороба, яка точно збігалася з ознаками на скелеті, – це ДКГ, або хвороба Каффі”, – пояснили автори дослідження.
Цей рідкісний недуг найчастіше проявляється у немовлят у перші місяці життя та вражає окремі ділянки кістяка і сполучні тканини. Зазвичай хвороба зникає самостійно до трирічного віку, хоча можливі повторні прояви. У дитини з Афродізіаса вчені виявили ознаки початку одужання безпосередньо перед смертю.
Хвороба Каффі характеризується нерівномірним потовщенням кісткової тканини через запалення окістя – оболонки, що покриває кістку. Найчастіше вона уражає щелепу, ліктьову кістку, ключицю, лопатку та ребра.
“Ми також виявили сліди внутрішньомозкового крововиливу, що робить цей випадок унікальним для археології”, – повідомили науковці.
За їхніми словами, подібні діагнози складно підтвердити навіть за допомогою сучасних медичних технологій. Серед основних симптомів вони називають підвищену температуру, набряк м’яких тканин і потовщення кісток.
Дослідники наголосили, що точна причина смерті дитини невідома. Не виключено, що вона померла через внутрішньомозковий крововилив або пов’язані з ним ускладнення.
Чума була найстрашнішою вбивцею епохи середньовіччя – вона мала руйнівний ефект на населення Європи XIV-XV ст. Також відома як “чорна смерть”. Чума переносилась блохами, які найчастіше зустрічалися на щурах. Уражені спочатку відчували запаморочення та сильний озноб. Згодом під пахвами та між ногами з’являлися гнійні ґулі завбільшки з куряче яйце. Наступної доби всю шкіру вкривали набряки. Через нестримний сморід до хворого годі було підійти. Постійна блювота та сильне потовиділення зневоднювали організм, і на третій-п’ятий день людина помирала.