З 20 листопада в національному прокаті йде фантастична драмедія “Ти космос”. Історією останнього кохання у Всесвіті називає свій повнометражний дебют режисер і сценарист Павло Остріков.
Дія відбувається в майбутньому. Головний герой космічний далекобійник із Хмельницького Андрій Мельник. На міжпланетному вантажному кораблі він перевозить ядерні відходи на супутник Юпітера Каллісто. Після несподіваного вибуху Землі українець залишається, як він вважає, останньою людиною у Всесвіті. Раптом отримує сигнал із космічної станції на орбіті Сатурна. На зв’язок виходить французька науковиця Катрін, яка потребує допомоги. Андрій вирішує знайти та врятувати її, за сюжетом.
Павло Остріков працював над фільмом із 2015 року. Знімальний процес проходив у 20212022 роках. Головну роль зіграв актор і військовослужбовець Володимир Кравчук. Світова прем’єра відбулась у вересні 2024-го на кінофестивалі в Торонто. У жовтні цьогоріч стрічка здобула гран-прі Одеського кінофестивалю.
Рідко можна побачити настільки світлу історію кохання в жанрі наукової фантастики, розказану такими простими засобами. Фільм водночас надихає, смішить, зворушує та розбиває серце, каже данська кінокритикиня Матільде Йоганне Крістіансен. У публічній розмові з нею та глядачами дев’ятого кінофестивалю “Київський тиждень критики” режисер розповів про “Ти космос”. Обговорення з Павлом Остріковим відбулося після показу стрічки 22 жовтня у столичному кінотеатрі “Жовтень”
Я вчився на юриста в Національному авіаційному університеті, і єдиною розрадою для нас був творчий конкурс “Студвесна”, говорить Павло Остріков. Там студенти мали підготувати виставу. Ми з командою створили історію на 15 хвилин про двох випускників, які полетіли в космос і залишилися останніми людьми у Всесвіті. Звісно, це була пара. Я грав Андрія Мельника. До речі, погано. А жарти були студентські та наївні.
Про ідею забув на кілька років. Коли став режисером, зрозумів, що хочу перетворити її на повний метр. Перший драфт сценарію написав 2015 року. Перепробував десь до 20 можливих сюжетів, перш ніж зупинився на майже фінальній версії.
Коли в тебе одна ідея, важко зрозуміти, чи справді це та історія, яку прагнеш розповісти. Адже після вибуху Землі в космосі могло залишитися будь-що: колонія в’язнів, космічні пірати, якесь нове суспільство. Або міг бути ще якийсь персонаж і вийшов би романтичний трикутник. Тобто безліч варіантів. Створив їх і усвідомив, що маю реалізувати саме ту історію, яка подобалася найбільше.
Створення фільму було місією неможливою. Хоча я про це не знав. Здавалося, от-от, іще рік, іще кілька місяців і буде готово. І так до 2025-го. Якби хтось сказав, що все затягнеться на 10 років, напевно, зупинився б.
Було одразу важко робити це кіно. Ми починали з продюсером Юрієм Мінзяновим, який, на жаль, помер 2020 року. 2015-го він першим з індустрії прочитав сценарій і повірив у нього. Але коли готувалися до подання проєкту на пітчинг Держкіно, я зрозумів, що щось не так. Юрій Мінзянов сказав, що це неможливо зняти в той час, і попросив почекати, написати щось інше. Але мені хотілося зробити саме цю історію як дебютну.
Створення фільму було місією неможливою
Новітня історія проєкту почалася 2017 року, коли за лаштунками кінопремії “Золота дзиґа” я зустрів продюсера Володимира Яценка. Ми зійшлися на тому, що хочемо створити щось разом. 2019-го подалися на пітчинг Держкіно й виграли. Але тоді новий міністр культури скасував половину результатів переможців, і нас не обрали. Довелося чекати ще рік. 2020-го подалися та виграли знову. Знімальний процес стартував у листопаді 2021-го.
Коли ми відзняли всі інтер’єрні кадри, то залишався найскладніший блок. Це знімання на підвісах сцени у відкритому космосі. А також епізод із фантазією та моменти з французькою акторкою в ролі Катрін. Усе готували спочатку на лютий 2022 року, але з французької сторони було прохання перенести на 1 березня. Звичайно, задуми не здійснилися.
Ми заморозили проєкт, забули взагалі про творчість, і все було якось у тумані. У березні 2022-го Володимир Кравчук пішов добровольцем в армію. Так само зробили продюсер Володимир Яценко, режисер монтажу Іван Банніков і спеціаліст із практичних ефектів Олександр Суворов, який загинув на фронті.
На початку осені 2022 року вирішили закінчити роботу над фільмом, бо залишалося зовсім трішки, як ми думали. Якимось чином зібрали всіх докупи. Спочатку знімали сцену фантазії. Для мене це була, напевно, найважча зміна. Усі забули, що робити. Було сюрреалістичне відчуття, ніби у віртуальній реальності намагаєшся зняти кіно.
Мені було важко зіграти сцену, в якій герой дізнається, що Земля вибухнула. Я не знав, як він має це прийняти. А по суті ніяк. Бо втрата Землі, яка й робить нас людьми, це щось таке, що неможливо сприйняти одразу. Мотивація жити це найголовніша та найпотужніша мотивація. Хоч би що там сталося, насолодитися моментом, що ти вижив, це неймовірно.
Якийсь час ми розуміли, що треба дозняти сцени на підвісах, і домовилися з моїм командуванням. Мені подзвонили та сказали, що вже є добро від комбата. А я якраз ніс бензин із якогось ЗІЛа. Іду щасливий із каністрою, а тут починається обстріл. І от біжу й думаю: тільки б вижити, бо треба дозняти фільм”, Володимир КРАВЧУК, виконавець головної ролі у фільмі “Ти космос”
У листопаді 2022-го для кадрів у космосі мала приїхати французька акторка. Але за кілька днів до її візиту Росія масовано атакувала нашу енергетику і стався перший блекаут. Нам також це тоді здавалося страшним, а для француженки то було щось жахливе й вона відмовилася. Тому запросили українську акторку Дарію Плахтій, яка була в Лондоні та приїхала буквально наступного дня. Без жодної фізичної підготовки вона погодилася зніматися на підвісах. Володимирові Кравчуку за кілька місяців до знімання казали, як качати спину, щоб триматися правильно.
Найбільше переживав за покази у Франції
2023 року бельгійська акторка Алексія Депікер записала голос Катрін. Ми робили це на відстані. Записували через аудіо, навіть не бачачи одне одного як герої в нашому фільмі. А потім почалася довга історія створення кадрів із комп’ютерною графікою. Цей процес затягнувся на два роки. По-перше, через блекаути, а по-друге, через зменшення бюджету вдвічі внаслідок зміни курсу. Але якось дотягнули.
Нам вдалося створити близьку кожному історію самотності та кохання. Найбільше переживав за покази у Франції, бо не розумів французької мови й до кінця не знав, наскільки ми впоралися. Але, як мені сказали, там небагато діалектів і всюди розмовляють більш-менш однаково. Це врятувало нас від помилок.
Якісь напівжарти за кордоном втрачаються. Наприклад, Микола Гнатюк на тлі космосу. А це моя улюблена сцена, бо це щось неймовірне, коли бачиш дві речі, які не мали би поєднатися, але вони поєднуються. Проте в основі фільму багато комедії спостереження та ситуативної комедії, які доволі універсальні. Тому десь 7080 відсотків гумору зберігається для іноземної аудиторії.
Здавалося нереальним зробити справжній український Sci-Fi з невеликим бюджетом, але ми наполегливо до цього йшли. Фільм створювали всупереч усьому від масштабу задуму до викликів сьогодення. Це кіно про нас і для нас із прекрасним актором, який фактично відіграє моновиставу, та з потужним режисером, який не побоявся взятися за серйозну тему, пройшов усі труднощі продакшену й отримав чудовий професійний старт”, Володимир ЯЦЕНКО, продюсер фільму “Ти космос”
Українське ретро з’явилося у фільмі, напевно, тому, що колись слухав музичні вітання на замовлення. Це особлива передача, де кожен може відчути себе зіркою хоча б на кілька хвилин. Зазвичай після вірша додавали музику. Щоб втиснутися в рамки бюджету, пісні ставили регіональні та не дуже відомі. Я полюбив це звучання й почав відкривати для себе пласти української музики.
Коли починав роботу над стрічкою, наше ретро не було таке популярне, як тепер. Наприклад, “Намалюй мені ніч” нині як “Океан Ельзи”: звучить майже з кожного куточка. Але тоді цього було мало, тому вирішив додати це в кіно. Мені подобається цей мікс ретро та майбутнього.
Усі діалоги старався прописати у сценарії. Я сам із невеличкого містечка (Красилів Хмельницької області. Країна) і чув, як розмовляють на Поділлі. Хотів відтворити мову, якою говорять мої батьки. По-перше, щоб передати соціальний статус героя, якого ми запам’ятовували би просто за фразами. А по-друге, зробити жанр фантастики більш реалістичним. Вдячний долі, що на кастингу з’явився Володимир Кравчук. Досі пам’ятаю його проби це було щось неймовірне.
Свого часу проблема екології здавалася найбільшою. Про питання відпрацьованого ядерного палива прочитав у якійсь статті. Якраз так зійшлося, що перевезення ядерних відходів могло бути роботою та місією для героя, і вона майже реалістична. Коли консультувався з астрофізиками, вони запевнили, що краще відправляти контейнери на Сонце, щоб вони згоріли там. Але для сюжету змінив фінальний пункт призначення.
Для сюжету потрібна була європейська країна з космічною програмою. Хотілося, щоб мова була мелодійна. Це могла бути італійська, але обрав французьку через певну любов до цієї країни та її культури. На пітчингу в Канаді американські продюсери пропонували нам збільшити бюджет, але зробити фільм англійською. Щоб головний герой був американець, а замість француженки, наприклад, китаянка. Можливо, вже був би в Голлівуді, хто знає. Але така історія була б інша і не моя. Точно не зняв би її вдало.
Важливо підкреслити, що герої різної культури та говорять по-різному
Прокатна версія стрічки відрізняється від фестивальної через те, що в Україні є закон для національного кіно. Якщо у вашому фільмі більш як 10 відсотків іноземної мови, ви маєте її озвучувати чи дублювати. Колись це для мене був страх, бо на цьому базувалася драматургія: важливо підкреслити, що герої різної культури та говорять по-різному. Але ми знайшли вихід, і це озвучка, де чутно обидві мови. Притому українська це те, що чує герой у навушнику. І звук оброблений таким чином, щоб ми розуміли, що він звучить із навушника.
Цього фільму не мало б існувати, але він існує. Для мене це не просто кіно, а щось більше і спасіння, і тягар. Воно було зі мною всі ці роки. В одні моменти пригнічувало, а в інші давало можливість втекти від реальності, полетіти в космос, побачити, що там, за горизонтом.
Завжди собі нагадую: це робилося насамперед для глядачів. Ніхто не знатиме, що було за лаштунками. Люди просто дивитимуться історію, яка вже живе своїм життям. Для мене це головне.
25 фільмів показали на дев’ятому Київському тижні критики, що відбувався із 16 до 22 жовтня у столичному кінотеатрі “Жовтень”. Фестиваль арткіно відвідало вісім тисяч глядачів. Міжнародна програма, яка об’єднала хіти з Каннського, Венеційського, Берлінського й інших цьогорічних кінофестивалів, стала найвідвідуванішою, за словами організаторів