В Україні створюють власну систему супутникового інтернету UASAT альтернативу Starlink та TOOWAY, проте реалізація цього проєкту має свої мінуси та плюси.
Про це пише видання Політаналіз із посиланням на експерта з РЕБ і зв’язку, керівника Центру радіотехнологій Сергія Бескрестнова (“Флеш”).
Він розповів, що Україна все ще не має власного комунікаційного супутника на геостаціонарній орбіті, який би забезпечував високошвидкісний інтернет. Однак команда UASAT уже підписала угоду про суборенду з провайдером супутникового зв’язку HughesNet.
За словами Сергія Бескрестнова, коли кількість користувачів зросте, компанія зможе брати в оренду цілі транспондери (окремі елементи супутникових систем передачі).
“Супутник, на основі якого надаються послуги, покриває Україну дев’ятьма променями. Він висить досить високо, щоб налаштування на нього було зручним. Азимут супутника приблизно 240−270 градусів”, зауважив експерт.
Фахівець пояснив, що інженери компанії використали іноземні комплектуючі, на основі яких зібрали власні супутникові набори, додавши до них українські системи наведення та живлення.
Бескрестнов зазначає, що нинішня українська система забезпечує швидкість завантаження до 100 Мбіт/с і приблизно 5 Мбіт/с на віддачу.
Серед недоліків UASAT Бескрестнов назвав високу вартість обладнання та тарифів, габаритні й помітні антени, а також значні затримки під час передачі сигналу.
Один термінал обходиться у $2500, а тарифи на трафік стартують від 2500 грн за декілька десятків гігабайт. Безлімітний пакет коштуватиме близько 20 тисяч грн, що поки відчутно дорожче за Starlink.
Окрім цього, експерт застерігає: сигнал із супутника на геостаціонарній орбіті потенційно можуть глушити російські війська, наприклад комплексом “Тирада-2”.
Він пояснив, що для роботи комплексу “Тирада” достатньо перебувати в зоні покриття супутника: система спрямовує антену на космічний апарат, і потужний наземний сигнал фактично “заглушує” його в межах дії променя.
Водночас до переваг він зарахував можливість мати українську альтернативу Starlink, оперативну локальну службу підтримки, збірку терміналів усередині країни та потенційну перспективу оренди власного супутника або його частини.
На його думку, додатковий вітчизняний провайдер супутникового інтернету Україні точно не завадить, проте висока вартість обладнання й пакетів UASAT фактично звужує цільову аудиторію до великих компаній та державних установ.
Крім того, використання цієї системи на передовій поки що виглядає обмеженим.