Верховна Рада України у березні 2026 року увійшла у піке. Скасовані засідання, провали урядових законів та фактичний параліч коаліції свідчать: система, яка трималася шість років, остаточно розбалансована.
Під загрозою – транші від МВФ та ЄС, які прямо залежать від голосів у залі. У причинах депутатської депресії та пошуках нових стимулів для “слуг” розбиралася Gazeta.ua.
Ефект вигорання: 40 претендентів на вихід
Нинішнє скликання парламенту вже стало “довгожителем” – депутати працюють сьомий рік поспіль без розуміння дати наступних виборів. Якщо у 2019 році фракція “Слуга народу” заходила в зал із 254 мандатами, то сьогодні їх лишилося 228. Проте реальність ще гірша: “залізне ядро”, готове голосувати за ініціативи Банкової, скоротилося до 111 осіб.
Ситуація настільки критична, що від 40 до 60 нардепів (здебільшого з провладної сили) готові скласти мандати. Офіційні аргументи – втома та низькі зарплати. Неофіційні – повна втрата суб’єктності та небажання платити власним рейтингом за непопулярні рішення Кабміну.
Березень став місяцем “чорних міток” для уряду
Токсична мотивація: НАБУ, образи та “Міндічґейт”
Березень став місяцем “чорних міток” для уряду. Депутати послідовно “злили” закон про оподаткування цифрових платформ та ключові євроінтеграційні проєкти. Перший заступник голови фракції “СН” Андрій Мотовиловець відкрито визнає серед колег “розгубленість і страх”.
Джерел цього страху кілька:
Тиск силовиків: попри заяви керівництва фракції, що підозри від НАБУ не впливають на роботу, страх перед антикорупційними органами залишається вагомим фактором.
Політична ізоляція: нардепи відчувають себе “цапами-відбувайлами”, на яких Банкова перекладає відповідальність за конфлікти з незалежністю САП та НАБУ.
Криза цінностей: чимало тих, хто йшов у команду Зеленського за “новими підходами”, остаточно розчарувалися, спостерігаючи за скандалами на кшталт “Міндічґейту”.
Найменш публічна, але найвпливовіша причина паралічу – фінансова.
Конвертація лояльності: коли фонд порожній
Найменш публічна, але найвпливовіша причина паралічу – фінансова. Довгий час внутрішня лояльність трималася на ресурсах, які зараз, схоже, вичерпані. Розмови про “конверти” для оплати голосувань супроводжують Раду не одне десятиліття.
За інформацією джерел, у 2019 році під монобільшість було створено неофіційний фонд, куди “королі металу, курятини та забудовники” нібито щомісяця вносили внески. Дивним чином нинішній “занепад духу” та ігнорування засідань збіглися зі зміною моделі цього внутрішнього “заохочення”. Коли зникає фінансове підґрунтя, е-декларації та тиск суспільства стають для депутата непосильним і небезпечним тягарем.
Банкова вже шукає формулу нової мотивації
План “Ще три роки”: суперклей для коаліції
Банкова вже шукає формулу нової мотивації. Президент доручив Андрію Мотовиловцю розробити стратегію роботи парламенту в умовах війни, що може тривати “ще три роки”.
Поки суспільство здригається від таких прогнозів, для самих депутатів це може стати сигналом до нових “правил гри”. Що запропонує влада в обмін на лояльність у довгостроковій перспективі? Це може бути будь-що: від гарантій захисту від кримінальних проваджень до нових “калорійних цукерок” в обгортці воєнного стану.
Головний виклик для Банкової – зробити депутата суб’єктом політики, а не просто інструментом у руках чергового бек-офісу. Адже парламент, який “зламався”, може поховати під своїми уламками не лише урядові реформи, а й фінансову стабільність країни.