Славетний англійський бомбардир пив 12 пляшок пива в день і додавав пляшку горілки вночі

Рівно тиждень тому, 19 вересня, в день лондонського дербі між “Челсі” та “Тоттенгемом” пішов з життя Джиммі Грівз – форвард обох клубів, найкращий бомбардир усіх часів і, одночасно, алкоголік, який пропустив головний матч свого життя.

Джиммі Грівз з’явився народився в Лондоні в 1940 році. Через Другу світову війну дитинство хлопчика видалося досить непростим, але після повернення Англії і всієї Європи до мирного життя Грівз майже відразу ж опинився в академії “Челсі”. Уже в 1957 році, у віці 17 років, Джиммі дебютував за професіоналів, вийшовши в складі “синіх” на матч проти “Тоттенгема” (1:1). Вже за підсумками дебютної гри більшість футбольних видань Англії позитивно висловилася щодо Грівза. Зокрема, щоденна газета тих часів News Chronicle написала, що молодий форвард “показав контроль м’яча, впевненість і позиційну силу досвідченого учасника кампанії”.

“Челсі” в ті часи славився відчайдушної грою на атаку. Це дозволило форварду Грівзу завершити сезон в статусі найкращого голеадора команди з 22 забитими м’ячами в активі в 37 проведених поєдинках. Втім, Джиммі не став “метеликом-одноденкою”, продовжуючи радувати шанувальників “синіх” голами і в наступних сезонах. Це дозволило Грівзу до віку 20 років і 290 днів перетнути позначку в 100 забитих м’ячів за “Челсі” – абсолютно фантастична цифра, яка виглядає такою навіть після ось уже майже шести десятків років.

Однак сезон-1960/61 став останнім для Джиммі Грівза в стані “Челсі”. Він відзначився 41 голом у 40 матчах чемпіонату за “синіх”, після чого справедливо вважав, що “Челсі” тих часів навряд чи може запропонувати йому щось більш значуще, ніж місце в середині таблиці чемпіонату Англії. З цієї причини влітку 1961 року Джимі Грівз за 80 тисяч фунтів переїхав до Італії, де трирічний контракт з ним уклав “Мілан”.

Втім, за “россонері” Грівз багато не зіграв. У нього не склалися стосунки з головним тренером команди Нерео Рокко, який був прихильником суворої дисципліни і серйозно обмежував особисті свободи своїх футболістів. Англійцю Грівзу подібне здалося неприйнятним, через що він впав у немилість. Після 14 проведених матчів і 9 забитих м’ячів за “Мілан” за півроку, Джиммі Грівз повернувся в Англію.

Контракт Грівза у “россонері” викупив “Тоттенгем”, який не пошкодував на цю справу 99 999 фунтів стерлінгів. Настільки незвичайна сума була обумовлена ​​тільки тим, щоб Джиммі не став першим британським футболістом, який би переступив рубіж в 100 тисяч фунтів, виплачених за його трансфер.

Дев’ять сезонів за “Тоттенгем” стали найкращим періодом в кар’єрі Джиммі Грівза. За цей час форвард чотири рази (1963, 1964, 1965 і 1969) вигравав звання найкращого бомбардира чемпіонату Англії, причому не варто забувати, що два рази до цього (1959, 1961) йому вдавалося домагатися подібного ж визнання і в рядах “Челсі”. У 1963 році Грівз допоміг “Тоттенгему” обіграти в фіналі Кубка володарів кубків мадридський “Атлетико” з рахунком – 5:1. У тому матчі Джиммі відзначився дублем, дозволивши “шпорам” завоювати перший європейський трофей в історії англійських клубів.

Грівз дуже багато забивав і за збірну Англії – 44 голи в 57 матчах (6 хет-триків). Але найважливіший і престижний матч в історії країни він подивився з трибун.

Супербомбардир “Тоттенгема” починав домашній Кубок світу-1966 основним нападником Англії. Він зіграв у трьох матчах групи і в останньому з них отримав удар по гомілці від француза Жозефа Боннеля. Щоби зашити рану, знадобилося 14 швів.

У плей-оф тренер англійців Альф Рамсі зробив ставку на нападника “Вест Гема” Джеффрі Херста, який замінив Грівза. У той час заміни в футболі ще не ввели, і це означало, що Грівз, який відновився до фіналу, на Кубку світу більше не грав. Довіра тренера до Херста справдилася: у фінальному матчі з Західною Німеччиною Джефф зробив хет-трик.

Англія перемогла 4:2. Подивившись матч з трибун, Грівз привітав партнерів і зник з поля зору. Ще напередодні фіналу, дізнавшись, що не зіграє, сумний Грівз заздалегідь зібрав речі. Поки нові чемпіони світу святкували успіх, Джиммі разом з родиною полетів у відпустку.

Під час святкувань Рамсі запитав у капітана англійців Боббі Мурра, куди подівся нападник. Мур, сусід Грівза по номеру, відповів: “Не зрозумійте неправильно, Альф. Це не протест. Він пішов не через вас. Він навіть не злиться. Він просто розчарований. Джиммі зачепило за живе і він не може винести це. Йому краще побути подалі від всієї цієї метушні”.

У березні 1970 року Джиммі Грівз покинув “Тоттенгем”, перейшовши до “Вест Гему” як частина трансферу Мартіна Пітерса. У послугах 30-річного бомбардира був зацікавлений менеджер “Дербі” Брайан Клаф, але Грівз не захотів залишати Лондон, у зв’язку з чим і зробив свій вибір на користь “молотобійців”. Згодом Джиммі зізнавався, що пошкодував про відмову Клафу. Найімовірніше, цей тренер допоміг би Грівза відродити кар’єру в “Дербі”, як це вийшло у нього з екс-партнером Джиммі по “Тоттенгему” Дейвом Макайем.

У “Вест Гемі” тієї пори підібралася компанія з гравців, які, так би мовити, дуже позитивно ставилися до випивки. Дорвався до алкоголю і Джиммі Грівз. Зокрема, січні 1971 року напередодні кубкового матчу з “Блекпулом” Грівз разом з товаришами по команді влаштував нічну пиятику в одному з барів. Почувши від журналістів напередодні, що гра навряд чи відбудеться через замерзле поле, Джиммі з частиною футболістів “Вест Гема” до другої години ночі просиділи в барі, де, як згодом з’ясувалося, Грівз випив близько 12 пляшок пива. Матч проти “Блекпула” все ж відбувся, а “Вест Гем” поступився в ньому з розгромним рахунком 0:4.

Незважаючи на пояснення Грівза, який не визнавав своєї провини і заявив, що поразка від “Блекпула” стала наслідком не нічної пиятики “молотобійців”, а недостатнього рівня майстерності деяких членів команди, боси “Вест Гема” не стали церемонитися з порушниками дисципліни. Як наслідок – Грівз і ще пару гравців були оштрафовані, а потім і відраховані з клубу.

Цілих два роки після виходу з “Вест Хема” Джиммі Грівз не підтримував фізичну форму, сильно розтовстів і не зупиняючись у згубній пристрасті до алкоголю. Іноді Грівз, як згодом зізнавався він сам, за день міг випити 20 літрів пива, а на ніч поглинав цілу пляшку горілки, що нібито допомагало йому міцніше спати. Справлятися з алкоголізмом ставало все складніше, у зв’язку з чим в 1975 році Грівз вирішив спробувати повернутися в футбол.

Зробити це вдалося на зовсім невисокому рівні, але в “Брентвуд Таун”, “Челмсфорд Сіті” і “Барнете” Джиммі був досить успішний.

Правда, розпрощатися з пияцтвом Грівз так і не зміг. Він відвідував збори клубу анонімних алкоголіків, а потім навіть лягав в психіатричну клініку, де сподівався, що йому допоможуть позбутися згубної залежності.

У 1979 році Грівз остаточно пішов з професійного футболу, але з грою не зав’язав. Джиммі прийняв пропозицію видання The Sun і протягом трьох десятиліть вів в ньому свою колонку. Також періодично залучався до роботи на телебаченні в якості експерта і ведучого різних програм.

За свою кар’єру професійного футболіста Джиммі Грівз забив 357 голів у Англії і 9 – в Італії. Він є абсолютно найкращим бомбардиром в історії чемпіонату країни, і навіть кращим за голеадора Прем’єр-ліги всіх часів Алана Ширера. Алану з його 260 забитими м’ячами до показників Грівза було дуже і дуже далеко. Більше від Джиммі в топ-5 європейських чемпіонатів за всю історію їх проведення забивали тільки Герд Мюллер (365 м’ячів), Ліонель Мессі (437) та Кріштіану Роналду – 478.

У травні 2015 року знаменитий голеадор переніс важкий інсульт, після якого деякий час не міг розмовляти. У лютому 2016 року стало відомо, що хоч Грівз і зумів відновитися від інсульту, але він уже ніколи не буде здатний самостійно пересуватися, через що Джиммі користувався інвалідним візком.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Помер легендарний голкіпер “Ліверпуля”