У своїй валдайській промові Путін не просто підтвердив, що Росія буде готова вдаватися до підвищення військової ескалації, він дуже конкретно натякнув на можливі напрямки і на можливе застосування в тому числі і ядерної зброї. Раніше Путін не дозволяв собі подібних погроз. Ну і от ми побачили відверту військову провокацію.Нехай це не найвищий рівень, але стосовно країни-члена НАТО, проти Латвії. Провокація зі спробою захопити об’єкт прикордонної інфраструктури. Тобто і подальші дії з так званими біженцями, ручними біженцями, яких російсько-білоруські спецслужби використовували не один раз, зокрема, і проти Польщі.Які сценарії ви зараз відчуваєте і як ви гадаєте, чи це з різних площин події, чи все це вписується в те, що окреслював Путін у своїй валдайській промові?Ну, ми бачимо і вже до Валдаю, що Росія йде на інтенсифікацію обстрілів Києва. Вони якимось чином компенсують свої поразки чи відсутність успіхів на фронті. Там Росія втрачає території, зосереджується на обстрілах Києва, думаючи, можливо, що ставлення суспільства в Україні зміниться. Я не зовсім розумію, яка ціль нищити Київ. Я не думаю, що від ситуації Києва залежить подальша оборона українців. Водночас можливо це не зовсім нове явище, але масштаб якість інша.Відбуваються атаки терористичні, гібридні на інфраструктуру на територіях держав НАТО. Лавров відкрито сказав, що всі, хто виробляють щось для ЗСУ, мають якби розуміти, що вони можуть стати цілий атак.Тобто була ситуація в Латвії, там якісь компоненти для дронів, здається, виробляли. Була ситуація в Польщі, де об’єкт спалили з ситуація з хабом Starlink в Словаччині. Були підриви на на залізні на залізницях в Польщі.Тобто поширюється конфлікт, але чи це результат відчуття переваги чи слабкості. Ось це питання.Мені здається, росіяни, їх турбує, наприклад, чому міністр Сікорський зустрічався з міністром закордонних справ Білорусі в Нью-Йорку на полях асамблеї ООН. Є якісь дипломатичні маневри США в Білорусі, і Польщі в Білорусі.Мені здається, для деяких структур у Росії це дуже некорисні. Можливо, те, що ви згадали про Латвію і про якесь там вторгнення, можливо, це реакція, це такий меседж в бік Лукашенка. Так чи інакше, це серйозна справа. Чим ближче зими, тим менш росіяни Росіяни мають приводів сісти за стіл переговорів. Це зрозуміло всім. Це величезний виклик перед нами всіма. Якщо я не володію, знаєте, інформацією, як росіяни називають цю операцію стосовно Києва, проти киян, але її можна було б умовно назвати операція Ексодус – операція вихід – це рівень відхозавітній, це біблійний рівень. Тобто вони би хотіли зробити нашу столицю непридатною до функціонування. Водночас, нещодавно я спілкувався з колишнім командувачем військ НАТО на європейському континенті під час югославських воїн генералом армії Веслі Кларком. Ну і за його припущеннями, за його оцінкою удари по Києву і спроба знерухомити Київ – це лише частина військового плану Кремля на 26-27 рік.І властиво спроба росіян знищити всю інфраструктуру, яка забезпечує не лише життєдіяльність, але й функціонування Києва як столичного міста, це буде вписуватись в подальші дестабілізаційні, деструктивні кроки. Ну і от надходила інформація щодо можливого виведення тих чи інших посольств країн, зокрема, і членів НАТО.Свого часу під час повномасштабного вторгнення ви працювали у Києві і працювали у Києві всю свою каденцію, не виїжджаючи. Як, на вашу думку, подібні речі можуть зараз відбуватися? Тобто йдеться про, можливо, не знаю, там, частину залишити дипломатичного континенту, чи як? Чи всі би працювали на своїх місцях? Тому що це також про символи. Так, це важливо, це важливо для суспільства. Я пам’ятаю, 22-й тоді кожної години до мене потрапляли якісь питання: чи ми залишаємося, не залишаємося. Зрозуміло, що цивільні вони дивляться на дипломатів, як на тих, хто має більше інформації. Тобто вони орієнтуються, чи посольства виїжджають, чи не виїжджають. Але ситуація серйозна.Тут не можна тільки, якби, про символи думати. Треба теж думати про безпеку і ефективність дипломатичного персоналу. Якщо в Києві не буде можливості продовжувати роботу, наприклад, не буде води, чи каналізація, чи щось таке станеться, то треба продовжувати роботу якимось іншим чином.Думаю, скорочення персоналу це без варіантів, це відбудеться, але я дивлюсь на заяви послів ЄС як мінімум, вони спрямовані залишатися і ця підтримка важлива. Я з вами 100% згоден, це мета росіян – спровокувати ексодус.Мені здається, вони дуже помилково думають, що якщо впаде Київ, то українці будуть менш спрямовані захищатися, будуть тиснути на президента Зеленського капітулювати. Мені здається, це буде зовсім навпаки.Мені здається, росіяни у відповідь на свої варварські атаки сконсолідують міжнародну підтримку України. Думаю, їх союзникам, таким як Китай, не дуже подобається те, що відбувається зараз в Києві, цивільні жертви, знищення медичних закладів, шкіл. Це невигідно союзникам Росій. Тим більш, що ми бачимо, що якась технологічна інновація відбулася і ваше ППО збиває вже і реактивні дрони. Тобто зрозуміло, що на їх акцію буде реакція і я не впевнений, чи росіяни досягнуть своєї мети. Поки що жовтень, до зими ще трохи часу, мені здається, ЗСУ і протиповітряна оборона знайде спосіб на цю нову якість російських атак.Але суспільство, звісно, буде складно і нам треба те, що може зробити Захід. Я не розумів, п’ятий чи шостий рік війни, наші служби митні. Я вже не кажу про розвідку. Митниці кожна ж бачить, що компоненти тисячами ідуть десь. Хтось замовляє у Нідерландах, у Швеції, у Великобританії і так далі цю всю техніку, яка потім попадає в ці Герані і ви їх знаходите на своїй території.Я розумію, що формально це не під санкціями торгівля таким обладнанням. Але ж всім зрозуміло де хто це замовляє. Якщо потрапляє в заклад оптоелектроніки замовлення на десятки тисяч. Хто це замовляє? Н не я з вами. Тут має бути більше реакцій і чекати на ці заморожені активи Росії – це одна справа, а реагувати на те, що відбувається і ефективність ізоляції Росії покращувати, це має відбуватися.І низка проблем, які вшиті, зокрема, в російські теперішні дії. І зокрема, коли ми говоримо про можливу так звану операцію Ексодус, тобто це не лише спрямовано проти України, це спрямовано і проти наших партнерів. В такий спосіб росіяни хочуть страшити новими хвилями біженців з України. І мало хто зможе відмовити людям, зокрема, коли ми говоримо про зиму. Але водночас є ще такі характерні моменти.Росіяни радше всього планують знищувати прикордонну інфраструктуру з українського боку. Тобто неодноразово росіяни били по наших прикордонних пунктах і тут йдеться і про митне оформлення, і про прикордонне оформлення. Навіть з’явилася така ініціатива, я не знаю, наскільки вона реалістична, про перенесення українських прикордонних пунктів на територію партнерських держав. Польщі, Словаччини, можливо Румунії. Водночас, якщо ми говоримо про серйозність російських намірів, ну, росіяни кілька разів по-варварськи били по території Молдови. І тут ми вертаємось знову до можливого казусу Лаврова. Тобто, що росіяни будуть бити не лише по нейтральній Молдові, вони можуть вдарити і по території Польщі, чи по території Литви, чи Латвії реактивними шахедами. Я не знаю, в якому стані система протиповітряної оборони Євроатлантичної спільноти на сході, але вони можуть це зробити і після того вони випустять Лаврова чи Марію Захарову. І вони просто принесуть так звані вибачення. Але якщо ми говоримо от про подібні речі, як, на вашу думку, які в нас перспективи їх, принаймні запобігти ним? Треба так пришвидшувати модернізацію нашої повітряної оборони. Вона, на жаль, не в змозі зараз захищати наш простір від таких систем, як дрони, які летять на низькому рівні, чи середньому рівні. Але, думаю, до зими ми не встигнемо з цим. На жаль, з одного боку, лідери Польщі і уряду, і опозиції кажуть, що вже мир за нами. Ми ще не в статусі війни, але вже не в статусі миру, але це тільки вербальні заяви.Законодавчо, із законодавчої точки зору. Ми, наша оборонна індустрія, наша армія функціонує в умовах миру. І це має безпосередні наслідки для процедур закупівлі, для процедур прийняття рішень і так далі, і так далі. Це треба змінювати, треба знаходити якийсь такий посередній статус між миром і війною, це раз. Два: нам треба збільшувати підтримку України. Я з вами згоден, будуть атаки, можливо, і негібридні, можливо, відкриті атаки на територію НАТО, їх мета буде підірвати довіру до статті п’ятої, до НАТО, росіяни скажуть, чи навіть не вони скажуть, а публіка в Україні, в Польщі скаже: “Теоретично у нас є НАТО, НАТО не реагує”.Але думаю приймати рішення про третю світову у війну, ну, трошки зарано ще. Думаю, правильна відповідь – це була би надати нову якість підтримки Україні, знищувати російський потенціал руками українців. Вибачте, я розумію, що це цинично звучить. І збільшувати тиск на Росію.Треба брати до уваги вибори до до палати все США, ці Midterms, там, можливо, це якось політично буде впливати на ось цю таку амбівалентну позицію США. США, які з одного боку кажуть, що нададуть право виробляти Патріоти Україні, а з другого боку посилають цього Кушнера і Віткоффа до Москви і трохи в дусі Аляски роблять жести в бік Росії. Але подивимось. Це дуже важливий фактор.Вибори в США, вибори в Болгарії у нас в листопаді, в Німеччині політичні зміни. Це важливо приймати і нам треба, це легко сказати, але нам треба перевернути ситуацію. Це Росія має турбуватись, що отримає у відповідь на гвалтування міжнародного права.А не ми маємо думати, що з нами зроблять росіяни в цю зиму чи в наступну зиму. На жаль, ментально, ми пасивні, а ми маємо бути активні, ми маємо росіян змушувати. І це роблять ваші ракетні війська, ваші дронові підрозділи, ці влучання по території Росії. Ми маємо слідкувати за вашою стратегією і збільшувати ваші спроможності. Інакше Росія не затримається. Я з вами цілком погоджуюсь, ну, але з іншого боку Збройні сили України продемонстрували, що росіян можна бити. Можна бити їх на їхній території, коли ми говоримо про знищення їхніх військово-логістичних об’єктів. Водночас росіяни не бояться того, що їх можуть потрактувати як чергових ескалаторів. Ідеться про підняття військової агресії. Ну і сигнали, які ми отримали зі Словаччини, вони доволі неприємні. Сигнали, які ми отримуємо з Болгарії, вони теж доволі тривожні. Зокрема, п’яту статтю Євроатлантичного договору можна трактувати по-різному на розсуд тої чи іншої суверенної держави.Абсолютно справедливо ви відзначили про амбівалентну, незрозумілу роль Сполучених Штатів, тому що Дональд Трамп то дає одні сигнали, потім він дає інші сигнали, а Путін дає дуже конкретні і чіткі сигнали. В разі тих чи інших ескалаційних моментів у районі Кролевца чи то Кенігсберга, чи то Калінінграда, він буде готовий застосувати ядерну зброю. І я не знаю, де закінчуються блеф і погрози, а де починаються його параноїдні марення про підготовку до Третьої світової. До речі, як мене якось поправили наші американські партнери, так звані хороші американці. Хороші американці сказали, що в голові Путіна, і це треба враховувати, Третя світова вже триває. І його задача, як він її ставить перед собою, здобувати якомога більше і проміжних перемог. І от так у Кремлі зараз думають. Пане амбасадоре, відредагуйте, будьте добрі.У пресі була озвучена історія навколо цього випадку, коли залетіли в Польщу 20 чи 20 з чимось російських дронів. Там США дуже різко відреагували. І мені здається, все ж таки з боку Росії, там є в керівництві настільки притомні люди, що розуміють, що Росія не має ніяких шансів.І в Китаї є такі люди, які розуміють, що вище деякого рівня напруги Росія не витримає. Росія шостий рік не може здобути не не може виграти у війні з Україною. При всій повазі, Україна, так можна було думати в 22-му року, що не є рівноправним партнером до в конфлікті. Виявляється, Україна при підтримці міжнародний, витримує тиск з боку Росії. А що казати у відкритому конфлікті Росії з НАТО?Але Росія відчуває свою слабкість і вона це стара, ще до радянських часів стратегія. Якщо на тебе тиснуть, ти не можеш проявити свою слабкість. Ти маєш відповісти ескалацією. Звідки ця сентенція про Калінінград і там погрожування ядерною зброєю? Путін розуміє, що він слабкий. Він дуже добре розуміє, що ваші влучання в їхню паливну систему, в танкери і так далі, вони без підтримки розвідки НАТО, технології з НАТО, вони не були би можливі. Нам всім вигідно називати, що це Україна б’є по НПЗ там в Росії.Але насправді це спільні операції. І ось це викликає страх з боку Росії. Але Росія під страхом може бути дуже небезпечна, дуже непередбачена. І треба розуміти, що перед нами складний період. Буде дуже складно.Але витримаємо і зробимо крок вперед щодо нашої співпраці, і, я думаю, теж якісь психологічні обмеження не надавати деякі типи, деякі типи підтримки Україні. І не обмежуватись якимись червоними лініями щодо ізоляції Росії, що ми теж перейдемо ці наші власні обмеження.Ми в Україні би хотіли якнайбільше, щоб євроатлантичний спільнота, чи принаймні ті держави, які не бояться Російської Федерації, усвідомлюють, що наступними в черзі можуть бути вони, щоби вони були готові застосувати свої потужності протиповітряної оборони, зокрема, йдеться про авіацію для знешкодження військових цілей Росії в українському повітряному просторі.Ми розуміємо, що це проблема і доброї відповіді поки що немає, але рано чи пізно це може статися і для цього треба готуватися. Ну от я би вас принагідно хотів би розпитати, чи ви бачите якісь подвижки, якийсь рух в даному напрямку? Ну але водночас ще є проблема того самого Сувалкського коридору. І ключова історія, наприклад, якщо ми говоримо про країни Балтії. Чи будуть готові всі члени НАТО вислати свої військові контингенти контингенти для того, щоби підтримати естонську нарву? І ми розуміємо, скільки вже годин стратегування було присвячено саме подібному можливому казусу, ну але основне – це політична воля. А Фіцо каже, що він не готовий посилати словацьких військових поза межі Словаччини. І це тривожить. Так, але тут справа, я би не казав про боязливість чи відвагу. Лідери держав ЄС, їх вибирають в цих державах, Фіцо вибирають словаки, Туска вибирають поляки. І вони дуже добре розуміють рівень загрози. Вони розуміють, що це війна не проти України, а це війна проти системи, яка була побудована після холодної війни. Тобто це війна проти заходу після радянської міжнародної системи. Захист держав Балтії з технічної точки зору, воєнної точки зору, дуже складний. В них немає цієї стратегічної глибини. Їх захист насправді – це міжнародне право. Але дивіться, протягом останньої декади, там було багато чого зроблено. 10 років тому я би не повірив, що в нас будуть базування НАТО, що там будуть війська Канади, Франції, Німеччини, Польщі і так далі, і так далі. Буде цей Air Policing, де наші літаки моніторять їх простір.Тобто у мене немає побоювань…Що Естонія лишиться напризволяще, так? Так, але проблема так в тому, що росіяни цю операцію зроблять нижче цього рівня війни. І будуть дискусії, а чи це вже війна, чи не війна.
Перегляди:
0