Дослідження побуту і кухні України доби Гетьманщини розвінчує стереотипи про українців того часу.
У XVIII столітті доімперський Київ жив цілком по-європейськи, розповів в інтерв’ю журналу “Країна” історик Олексій Сокирко.
“Досліджую соціальну історію та війни. Історія повсякдення це моє хобі, каже він. Я написав книгу про наймане військо Гетьманщини. Збирав інформацію з документів про побут одяг, житло, харчування. Мав документи про харчові пайки, і зробив у книзі розділ про харчування військових, реконструював раціони”.
Після 2014 року відбувся сплеск інтересу до військової історії, зокрема в армійському середовищі, розповідає Сокирко.
“Якось мене запросили розповісти про українську гастрономію кілька платформ, що займаються виробництвом крафтових продуктів. Я відкрив для себе нову аудиторію і зрозумів: треба розширювати знання про свою історію. Ця тематика швидше виховає патріота, ніж військова”, каже він.
Ми знаємо добре культуру імперського Києва, але вона колоніальна, наголошує історик. Він дослідив харчування київських міщан до Російської імперії.
“За документами XVIII століття я відновив тогочасне меню. Написав книгу. Це серія нарисів, у яких я спробував подати оглядову картину гастрономічної культури козацької, старшинської, духовенства, міщан”, розповідає він.
Кияни їли борщ. Перша згадка про нього датована кінцем XVI століття. Магдебурзький борщ варили з різними видами м’яса, хоча були й пісні борщі з рибою або грибами, каже Сокирко.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Україна подала заявку на включення борщу до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО
“Тодішній борщ, як і нинішній, був червоного кольору через буряк і мав кисло-солодкий смак. Додавали буряковий квас, цукор і закислювали лимонним соком. Також клали куплені в греків оливки, осетрину. Такий борщ споживали київські ремісники середній клас, бізнесмени. Їли чорну ікру, здобу з пшеничного борошна на молоці або сироватці. Каша вважалася селянською їжею. Міщани наслідували кухню вищих верств. На стіл ставили багато видів ковбас і шинки. На свята була дичина. Пили горілки різних ґатунків, настоянки, молдовські вина та вистояні меди”, розповідає дослідник.
На свята цехові й церковні наймали музикантів, запрошували священиків. У цехових книгах розписані витрати. На вході до цехового будинку був мідний дзвіночок зі шнурком, лопатка для чищення взуття. Приміщення обкурювали ладаном та ялівцем, оббивали мальованими шпалерами, були мідні ліхтарі і канделябри, скатертини. Обов’язкова стаття витрат купівля мила та наймання праль.
“В доімперському Києві був цілком європейський побут. Київського міщанина звикли сприймати стереотипно, як Голохвастова. Але це вже було виродження міщанства в імперський період. На жаль, магдебурзький Київ не мав свого літописця”, підсумовує історик.
Повне інтерв’ю з Олексієм Сокирком читайте в журналі “Країна” за 9 грудня
Підписатися на журнал можна ТУТ
У Верховній Раді зареєстрували постанову про нове українське свято День борщу. Депутати пропонують відзначати його щороку у другу суботу вересня. Планується проводити фестивалі та змагання з приготування борщу в усіх регіонах України.