Українці знають 50 методів пов’язування хустки

Home Новини звідусіль Українці знають 50 методів пов’язування хустки

 Ще не зустрічала жінок, кому не пасувала б хустина. А її пов’язування це справа практики, каже 46-річна Оксана ГУЛИК, наукова співробітниця Тернопільського краєзнавчого музею. Проводить майстер-класи з пов’язування української хустки.

 Методів хусткування існує понад 50. Кожному регіону України притаманний свій. Усіх даних про це не збереглося. Але є література, картини, фотографії. Проте з опису чи зображення не так легко відтворити технічні моменти. Краще вчитися, роблячи це. Першими моїми моделями були донька, син і навіть чоловік, розповідає. Потім почала пов’язувати хустку на собі, стоячи перед дзеркалом. Так краще відчувається, де треба поправити, де тисне. Зараз можу зробити це із заплющеними очима.

Оксана Гулик колекціонує хустки. Має їх понад 50.

 Деякі перейшли у спадок від баби. Проте в неї не було багато великих хусток, що потрібні для розкішних способів пов’язування. Тому більшість колекції я купувала. Для поліського методу “човники” виготовляю хустки сама. Беру цупку тканину, оздоблюю орнаментами. Мій улюблений святковий галицький метод. Спершу треба зав’язати ззаду. Кінці, ніби обручем, закласти спереду вище чола. Тоді скріпити позаду. Хвіст хустини можна покласти на плече, наче прикрасу. Якщо надворі холодно, то один кінчик можна відкріпити й пов’язати під підборіддям, щоб не мерзла шия. Також подобається гуцульський спосіб “гуші”. Для цього потрібна якнайбільша хустка. Спочатку зав’язується ззаду. З двох кінців формуються “гуші” щось подібне до пухких рогаликів. Кінці зав’язують вище лоба.

 Раніше хустка була дуже дорогим подарунком, продовжує Оксана Гулик. Виготовлена з оксамиту і з вишивкою коштувала, як теля, а то й як корова. Щоб придбати її дружині, чоловіки відкладали гроші пів року. Жінки цінували такий дарунок. Надівали тільки на великі релігійні свята. Перед тим як покласти в скриню, загортали в тканину. По кольору можна було визначити вік жінки. Молоді ходили в білих, кремових, жовтих і червоних. Старші носили хустки стриманіших кольорів, наприклад, темно-­вишневого. А вдовиці пов’язували тільки чорні.