1,5 тис. бійців Збройних сил України й територіальної оборони щодня годує рестораторка й волонтерка 50-річна Вікторія ПАРХОМЕНКО. Відкрила 30 закладів по всьому світу, могла б переїхати в будь-яку іншу країну. Але з перших днів війни залишається в Києві.
Щоб наблизити перемогу України в цій війні, заклад у центрі столиці перетворила на волонтерську кухню. 3 тисячі порцій щодня спочатку готували втрьох. Потім ще друзі приєдналися. Тепер нас майже 10. Спочатку робили все власним коштом. Потім стали допомагати люди, фермери й великі компанії, розповідає Пархоменко. Лише за кілька місяців волонтерської роботи усвідомила, як моя доля перегукується із життям бабусі Олени Гнатівни. Коли закінчувалася Друга світова війна, їй було 17 років. Під час окупації Києва вона постійно намагалася нагодувати нужденних. Коли вона ще була жива, розповідала, як роздавала сусідським дітям суп у баночках. Німці двічі намагалися вивезти її на примусові роботи. Їй вдавалося втекти. Пішки проходила сотні кілометрів, щоб повернутися до рідних. А потім ховалися від німців у копицях сіна. Їх нацисти кололи штиками шукали тих, хто ховається. Моя бабуся затикала рота молодшим братам і сестрам, щоб не закричали з переляку.
Після війни в бабусі лишилося бажання нагодувати всіх. Якщо готувала борщ, то варила не менш як 10 літрів, якщо холодець то в найбільшій каструлі. Деякі її рецепти й досі використовую в експериментах, говорить Вікторія Пархоменко.
Вона художниця за освітою. Цікавилася кулінарією. Згодом хобі стало бізнесом. Навчалася у 24 кулінарних школах різних країн. Відкрила в Києві чотири ресторани. Заснувала проєкт “Гастротури”. Займається викладацькою роботою і допомагає відкривати заклади харчування.
“Газету по-українськи” можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за “ковідну тисячу”