Дві доби протримався без провізії та води військовий Національної гвардії 26-річний Дмитро ФІНАШИН із Козятина на Вінниччині. Весь цей час провів у лісосмузі, по якій російські окупанти гатили з мінометів. Перед цим отримав важке поранення.
Коли виконували завдання взяти “зеленку”, з батальйоном потрапили в засідку. Перша куля відбила палець, друга влучила в шолом, а третя розчехлила руку від плеча до ліктя. Побратими спочатку допомагали, але після наступного обстрілу я залишився сам. Лежав на спині, штовхався п’ятками, головою підтягувався, наче хробак. І отак по сантиметру рухався вперед. Найбільше боявся там померти. Бо ніхто не знайде, не поховає дружина, не зможе оплакати мати. І не в бою, не так, як я це уявляв колись. Ну, собача якась смерть, розповідає Дмитро Фінашин. Удень була страшенна спека. Спрага палила зсередини. Знайшов калюжу, в якій було трохи води із глиною. Як пилососом її увібрав. Вночі було холодно. У мене почалися галюцинації. Здавалося, що стоїть наша машина, наші хлопці ходять. Підповз туди а нікого немає.
Дмитро перебував у посадці понад 48 год. На третю добу його знайшли українські військові.
Дивлюся штани з пікселем Збройних сил України. Такий був радий. Аж плакати хотілося від щастя, говорить.
У госпіталі в Фінашина констатували тяжкі травми. Ліву руку по плече ампутували.
Турбують фантомні болі. Рани не болять, а болить рука, якої більше немає. Але справлюся. Пройду реабілітацію, а потім вчитиму солдатів воювати, каже Дмитро Фінашин.
“Газету по-українськи” можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за “ковідну тисячу”