Дерев’яну скриньку ракву виставляють у музеї Петра Шекерика-Дониківа у Верховині на Прикарпатті.
Це такий собі холодильник, пояснює засновниця музею Надія Кутащук, 35 років. Має об’єм близько літра. Виготовлена з ясеня, яких росло багато біля сусіднього села Верхній Ясенів. Це дерево добре зберігає температуру. У раквах тримали масло і бриндзу. Якщо покласти в комору чи пивницю, продукт не псуватиметься понад місяць. Усі ясенові ліси в околицях вирубали ще сто років тому. Натомість насадили смереки. Лісів з ясеня вже не відновити дерево примхливе й довго росте.
Раква належала Петру Шекерику-Дониківу
(1889?). Він походив із багатодітної родини. Після служби у війську оселився в Жаб’єму так тоді називалася Верховина рідному селі дружини. Був актором “Гуцульського театру” Гната Хоткевича. Допомагав Михайлу Коцюбинському збирати матеріали для повісті “Тіні забутих предків”. Приймав у себе вдома Василя Вишиваного Вільгельма Габсбурґа, троюрідного племінника австро-угорського імператора Франка Йосифа I, який прагнув посісти трон відновленої Української держави. Брав участь у проголошенні Злуки УНР і ЗУНР на Софійській площі в Києві. Досліджував гуцульський фольклор, написав роман “Дідо Иванчік”.
1940 року Шекерика-Дониківа заарештували чекісти. Звинуватили в антирадянській діяльності, засудили до восьми років тюрми й заслання, все майно конфіскували. Коли помер і де похований невідомо.
Шекерик-Доників рідний вуйко моєї бабусі по татові Катерини, каже Надія Кутащук. Хату вуйка Петра родині повернули лише 1991-го. Вона була пуста, з обдертими стінами. Чотири роки тому почали облаштовувати тут музей. Селяни зносили експонати. Серед іншого була й ця раква. Її витесав вуйків дідо по мамі Іван головний герой роману “Дідо Иванчік”. Упізнали її по знаку, подібному до англійської букви S. Так дідо Иванчік маркував усі вироби, які виготовляв для себе й на замовлення.
Щоб регулярно читати всі матеріали журналу “Країна”, оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за “ковідну тисячу”