17 жовтня з російського полону звільнили 60-річну Людмилу ГУСЕЙНОВУ з Новоазовська Кальміуського району на Донеччині. Російські окупанти викрали її 9 жовтня 2019-го в селищі Приморське, коли везла допомогу для дітей-сиріт. Звинуватили у шпигунстві.
Людмила працювала інженером на місцевій птахофабриці. Коли почалася війна на Донбасі, вона відмовилася кудись виїжджати. Вирішила, що допомагатиме сиротам і родинам із дітьми, які опинилися у складних життєвих обставинах. Збирала й доставляла гуманітарну допомогу в Новоазовський інтернат, бо його вихованці залишилися без жодної підтримки, розповідає чоловік Дмитро Пархоменко. А потім вона зникла. Знайомі казали, що за чотири-п’ять днів усе вирішиться, але цього не сталося. Майже місяць безрезультатно намагався знайти дружину в міністерстві держбезпеки так званої ДНР. А потім виїхав на підконтрольну Україні територію і там написав заяви в поліцію та Службу безпеки України. Виявилося, що її затримали деенерівці. Звинувачували у шпигунстві, екстремізмі та зраді батьківщини. Все звинувачення були побудовані на основі постів і лайків у фейсбуку, фотографії з написом “Слава Україні” на піску й на основі свідчень кількох людей про те, що вона допомагає українцям і зневажає деенерівців. Суду за ці три роки так і не було. Бойовики навіть не намагалися вдавати, що діють за якимись законами.
Людмилу Гусейнову тримали в “Ізоляції” культурному центрі в Донецьку, який переобладнали під тюрму.
Навіть у катівні Люда проявляла бійцівський характер. Коли її змусили проголосувати на “референдумі” щодо приєднання до Росії, поставила там жирний мінус. Слава богу, що члени “виборчої комісії” обмежилися лише словесними образами, а не фізичним впливом, продовжує Дмитро Пархоменко. На звільнення дружини сильно чекав. До останнього не знав, що скоро її зможу обійняти. Все проходило в режимі максимальної секретності. Мені зателефонували після обіду і сказали, що обмін, в якому бере участь моя дружина, відбувся. Із Донецька їх вивозили складним маршрутом: спочатку в КамАЗі до Таганрога, звідти транспортним літаком до Джанкоя. А потім уже до Василівки Запорізької області. Вони самі не знали, куди їх везуть, їм нічого не пояснювали.
Зараз Людмила Гусейнова лікується в госпіталі. Із рідними поки що спілкується лише телефоном.
“Газету по-українськи” можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за “ковідну тисячу”