23 вересня 1848 року американець Джон Куртіс виготовив першу жувальну гумку. Найдавнішу датують VII II ст. до н. е. Схожа на шматочки доісторичної смоли з відбитками людських зубів. Та її винахідником все ж таки вважають Куртіса, адже він відкрив промислове виробництво жувальної гумки з соснової смоли.
Пізніше почав додавати у свої вироби парафінові ароматизатори. Та продажі були низькими через наявність у гумці домішок, які важко видалити зі смоли.
На основі каучуку жуйку почали виготовляти в 1869 році. Нове життя їй подарував Томас Адамс. Також він почав додавати екстракт лакричника для поліпшення смаку, це і збільшило продажі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кравчучки, жуйки і спортивні костюми: які речі стали символами 1990-х
У жувальних гумок один рецепт. Складаються з 60% цукру, або його замінника, 20% каучуку, 19% кукурудзяного сиропу та 1% ароматизаторів.
Стосовно її користі та шкоди точаться суперечки й досі. Стоматологи відзначають, що іноді жувальна гумка не тільки марна, але й шкідлива. У деяких людей надмірно розвинена жувальна мускулатура, через це підвищена стираність зубної емалі, тому їм вона протипоказана.
Цікаві факти:
– існує думка, що жувальна гумка сприяє схудненню, притупляючи почуття голоду.
– Жувальна гумка “Orbit” з’явилася під час Другої світової війни. Її стали випускати спеціально для американських солдатів, жуйка входила в пайки військових. Вважалося, що “гума” допомагає розслабитися і зняти стрес.
– Найбільшу кульку із жуйки надула американка Сьюзан Монтгомері. Її рекорд був зареєстрований в 1994 році, міхур становив 58,5 сантиметрів в діаметрі.
В Івано-Франківську студентка Прикарпатського національного університету Марта Цап створила лікувальну гумку від пародонтозу на основі меду. Цей засіб має антибактеріальний ефект.