Перші візити міністра закордонних справ України після повернення з Генасамблеї ООН свідчать про те, що тривають інтенсивні політичні процеси довкола України.
Останній день вересня Андрій Сибіга провів у Будапешті: за офіційними повідомленнями, він поінформував Петера Сіярто про ситуацію на фронті і на тимчасово окупованих територіях.
Але між візитом української делегації до США та цією поїздкою Сибіги пройшло замало часу, щоб на фронті сталися кардинальні зміни. Розмова двох дипломатів була закритою, тривала удвічі більше запланованого – майже годину.
За словами Сіярто, йшлося про права угорської меншини в Україні, тобто, про ті самі “наші пропозиції з 11 пунктів”, котрі викликали скандал навесні поточного року. Угорський міністр закордонних справ заявив, що домовився з українським колегою про прискорення робочих груп по цих пропозиціях. Зі свого боку, Андрій Сибіга підтвердив – є прогрес у питанні нацменшин, до кінця року має відбутися засідання спільної міжурядової комісії. Таким чином, сторони обговорили імплементацію цих пунктів у законодавство України, на чому наполягає Угорщина.
Тінь поїздки
Зі старту темами обговорення мали стати членство України в ЄС і НАТО, адже нині Угорщина головує в Євросоюзі а також, як членкиня Альянсу, має блокуючий голос.
Але важливих заяв щодо цього від угорської сторони не пролунало. Угорські ЗМІ звернули увагу на те, що Петер Сіярто почав спільний брифінг зі слів співчуття Андрію Сибізі. Казав, що не уявляє як це складно бути міністром закордонних справ країни, котра у стані війни. Головний український дипломат більше дякував: за гуманітарну допомогу, за підтримку суверенітету України (це, до речі, стало досягненням на переговорах з попередником Сибіги – Дмитром Кулебою). Навіть наголосив, що етнічні угорці захищають Україну зі зброєю в руках. Однак відразу Сіярто підкреслив “промирну позицію” Угорщини, натомість Сибіга підтвердив усі взяті Україною міжнародні зобов’язання, особливо в частині прав нацменшин.
Тиск “друзів миру”
Заради цього не потрібно було терміново летіти до Угорщини. Скоріш, в української сторони виникли зауваги щодо китайсько-бразильської платформи “Друзі миру”.
Про те, що до неї приєдналися 15 країн, якраз і повідомляв Сіярто на Генасамблеї ООН. Симптоматично, що якраз першого жовтня, тобто, після завершення візиту, у Die Weltwoche з’явилося інтерв’ю з прем’єром Угорщини Віктором Орбаном, котрий заявив – ініціюватиме мирний саміт між Україною і Росією. Це не є новиною, він подібне говорив і раніше. Та цього разу Орбан на полях Генасамблеї ООН підкреслив необхідність міжнародного тиску як на Росію, так і на Україну, бо обидві сторони не бажають сідати за стіл перемовин. За даними Euronews, угорський прем’єр обговорив ініціативу як з Китаєм і Бразилією, так, можливо, й зі Швейцарією та Францією. Опосередковано цю версію підтверджують заяви Швейцарії про “Друзів миру” і Франції – про відправку тренувальних місій партнерів до України.
У кого цейтнот?
Можна сказати, що тиск уже розпочався. Правляча у Грузії партія “Грузинська мрія” використовує кадри зруйнованих міст України в агітації.
У відповідь на протест вітчизняного МЗС прем’єр Іраклій Кобахідзе заявив, що не відмовиться від використання світлин і звинуватив Міхеіла Саакашвілі у тому, що через нього була війна у Грузії. Про обмежений час говорив і Орбан, коли згадував, як нібито умовляв Зеленського погодитися на “мирний план” влітку цього року.
Кому ж часу обмаль, адже термін війни не визначений нічим? Можна припустити, що в сША поспішають республіканці й демократи – до президентських виборів домогтися конкретики по ситуації в Україні. На подив, Камалі Гарріс важливо, щоби Дональд Трамп конкретизував свій мирний план. А той опинився зі своїм планом у складній ситуації.
За спиною України
З одного боку, Трамп гучно заявив про існування механізму врегулювання конфлікту до своєї вірогідної інавгурації. Цим він додав собі балів. Але для реалізації плану потрібні чіткі домовленості до кінця жовтня, щоб, у разі перемоги, Трамп міг відразу “зробити диво”.
З іншого, президент США Джорд Буш на “Рамштайні” 12 жовтня обговорюватиме “план перемоги України” із союзниками у його доопрацьованій версії. Це те, що Гарріс має протиставити плану Трампа. Тобто, і у Байдена-Гарріс часу мало. Ще менше, ніж у Трампа.
І у Зеленського, котрий останнім часом постійно говорить про “вирішальний жовтень”, могли виникнути побоювання. Тому Сибіга й полетів поспіхом до Угорщини – щоб плани по Україні не розроблялися за спиною України. Заразом він міг передати послання через Орбана – Трампу, адже зустріч українського президента з кандидатом-республиканцем була останньою у програмі візиту до США. Припустимо, до чогось в Угорщині домовилися. Випадково чи ні, але Дональд Трамп саме першого жовтня заявив, як йому Зеленський “дуже сподобався”.
Що у Польщі
Наступний візит Андрія Сибіги до Польщі у цьому сенсі теж цікавий, адже незабаром головування в ЄС перейде до цієї країни – найбільшої партнерки України.
Напередодні візиту заступник польського міністра закордонних справ Теофіл Бартошевський заявив: під час переговорів про вступ України до ЄС польська сторона хоче зосередитися на питанні ексгумації жертв Волинської трагедії. А польський міністр закордонних справ Радослав Сікорський в інтерв’ю американським ЗМІ розповів, що, на його думку, Путіна зупинить лише сила і що Польща веде перемовини з Китаєм про це. Причому польська сторона, за його словами, стверджує, що Пекін може просто не постачати Росії все необхідне для війни – і агресія завершиться. Але, наголосив Сікорський, Путін її зупинить, коли зрозуміє, що не зможе перемогти за прийнятну ціну. “Але він до цієї точки ще не дійшов”, – констатував Сікорський. Головний польський дипломат також окреслив інтерес Польщі: якщо Путін переможе в Україні то підійде впритул до польського кордону і тоді його не зупинити.