1 січня в Україні відзначали 113-річчя з Дня народження Степана Бандери. Смолоскипна хода та молебні відбулися в Києві, Львові, Тернополі, Сумах, Кривому Розі, Черкасах, Житомирі, Дніпрі, Полтаві, Одесі та Слов’янську на Донеччині.
Сотні людей пройшли центральними вулицями міст із факелами, червоно-чорними прапорами та плакатами із портретами Бандери.
Участь у ході це незабутні емоції. Переповнює дух свободи, патріотизм, відчуття сили нації, каже киянин Дмитро Горяченко, 28 років. Поряд крокували не лише молоді, а й чимало пенсіонерів. Бандері варто подякувати хоча б за те, що багато років єднає українців. Дає віру в нашу країну і себе. Для нас він герой, символ боротьби. Називати себе бандерівцем чи бандерівкою честь.
Степан Бандера один з ідеологів українського націоналістичного руху XX ст., голова проводу Організації українських націоналістів. 15 жовтня 1959-го в Мюнхені його отруїв агент КГБ Богдан Сташинський. 2010 року за незламність духу у відстоюванні національної ідеї та самопожертву Степану Бандері надали звання Героя України.
Суперечки про нього тривають в Україні, інколи й за кордоном. Він досі важливий для сьогодення, говорить історик 44-річний Володимир В’ятрович. Ним захоплюються й ненавидять так сильно, ніби він живий і впливає на життя інших. Проте його боротьба досі триває. Ворог теж багато років незмінний. Це розуміють чи відчувають українці, тому червоно-чорні прапори, бандерівське вітання “Слава Україні!” залишається невід’ємною частиною боротьби за свободу на Майданах і нині на фронті.