На черепі на ім’я Йорік, подарунку від нових побратимів, лежить старий, вицвілий кашкет. Це найцінніший оберіг 24-річної Карини Кислиці мінометниці 32 окремої механізованої Сталевої бригади. Кашкет, що бачив оборону Бахмута, бої за Спірне, належав її батькові, штурмовику 54 окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи
Кислиці родом зі Звенигородського району Черкаської області. Батька Карини Миколу мобілізували в лютому 2023-го, вона стала військовослужбовицею в грудні того ж року.
Я приїхала в першу відпустку, і він якраз був удома після поранення, розповідає старший солдат Карина. Подарував кашкет. Сказав: “Буде такий маленький оберіг”. Я батькові віддала свій перший шеврон.
Цей обмін став символом прийняття. Прийняття вибору, проти якого батько боровся місяць.
Доки я не прийняла присягу, він мене просив повернутися, не дуркувати, розповідає мінометниця. Боявся мене втратити, казав: “Я коло тебе й ляжу там, якщо щось із тобою станеться”.
Але Карина, мати трьох синів, зробила вибір майже одразу з початком повномасштабного вторгнення.
З батьком моїх дітей ми вже не жили. Хотілося якось захистити їх. За кордон не хотіла виїжджати. Тим паче, три пацани, треба показувати приклад, пояснює вона.
Шлях до війська був непростий. З навчальних центрів її тричі відправляли додому.
Я наполегливо поверталася. Говорила, що їздитиму до останнього, доки не візьмуть. І з четвертого разу потрапила, продовжує.
Її прийняли стрільцем. Стала першою жінкою у своєму першому батальйоні.
До мене не ставилися, як до когось дивного. Допомагали, навчали. Якщо щось не виходило, казали: “Не нервуй, не переживай, усе добре”, додає Карина.
Після трьох бойових виходів під Авдіївкою на Донеччині та контузії командир перевів її на штабну роботу. Але працювати з паперами було найважче.
Ти робиш документи на побратимів, з якими ще вчора виходила на позиції. Ти їх знала, бачила за день до цього, а тут людей немає, розповідає.
Згодом Карина знайшла себе в новому покликанні стала пілотом ударних дронів. Пройшла навчання на оператора “Мавіка” й почала працювати в роті ударних безпілотних авіаційних комплексів (РУБАК). Тоді батьківський кашкет став її постійним супутником.
Саме в цій роті відбулася її найрезультативніша ніч на херсонському напрямку. Тоді, залишившись єдиним нічним пілотом, Карина за одну ніч ліквідувала 29 російських окупантів.
Було тяжко. Бронік, автомат, пульт, а на вулиці холод, у рукавицях працювати не можеш, бо сенсор, згадує. Антени погано ловили, доводилося бігати навколо бліндажа, щоб не втратити зв’язку з дроном. Я навіть у яму з-під “Старлінка” впала, але мережу зловила.
Батько, який спочатку був проти її служби, згодом змінив думку.
Коли я добилася того, що стала літати, він був задоволений, що я дійшла до того, чого хотіла. Розумів, що це було моєю мрією, каже Карина.
Після чергового поранення, яке погіршило слух та зір, командир мінометної батареї запросив її до себе. Тут її тепло прийняли, дали новий позивний “Княжна” й подарували сувенірний череп.
Тепер, доки я нікуди не виходжу, кашкет на Йоріку чекає свого моменту слави, додає Карина.
Нині 32 Сталева бригада продовжує тримати фронт на покровському напрямку.