22-річний Герой України з позивним “Вог”, боєць “Азову”, поділився своїми думками про пережитки радянщини в українській армії.
Він розповів в інтерв’ю “ТСН”, як один з офіцерів запитував, чому їхній підрозділ просто не може взяти село, що фактично означало б відправити бійців на неминучу смерть.
“Вог” пригадав, що це відбулося під час українського контрнаступу 2023 року. Військовий каже, що вірив, він вдастся.
“Для нас це прямо дуже було важливо. Насправді, ми навіть пропонували, коли ми стояли в Времівці. Ми стояли в підпорядкуванні, не батальйоном, на той час ротою. Були підпорядковані до однієї з бригад на той час ТРО, а потім ЗСУ. І приїжджали деякі. Я не знаю, що з ним, але сподіваюся, що він вже ніким не керує і взагалі десь може, або на пенсію, або посадили – взагалі, було б ідеально. Це просто радянські якісь офіцери. Я сьогодні дословно пам’ятаю його слова: “У вас тут таке угрупування, ви що не можете піти в лоб, взяти це село?”, – розповідає військовий.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Командир батальйону “Вовки Да Вінчі” висловився про помилки у побудові лінії оборони
Він зазначив, що йшлося про село Нескучне Волноваського району Донецької області.
“Я йому прямо кажу: у нас по флангам противник на висотах, і ми заходимо просто в низину, і нас просто з усіх сторон знищують. Який в цьому сенс? “Ось піхота біжить”. Я не спорю, є такі, що біжать. Але запитайте в них, коли командир батальйону був останній раз на цій позиції, щоб він розповідав, що піхота не така, і так далі. Може просто треба піти подивитися реальну ситуацію, що там є, щось для цього зробити, щоб піхота почала стріляти? Я багато зустрічався із суміжними підрозділами, і коли мені кажуть, що а от піхота. А піхота готова, просто їм треба пояснити, вони не вміють, не навчені. І людський страх їх трошки переборює. Коли вони командира свого батальона бачать в екрані телевізору, або ще десь в інтернеті, то я вибачаюся… який це командир тоді”, – сказав “Вог”.
22-річний Герой України на позивний “Вог”, боєць “Азову” поділився своїм баченням завершення війни Росії проти України.
“Буду десь на кордоні України з Росією, на кордоні 1991-го року. Бачу себе в Новоазовському районі, тому що для мене це дуже близький район. Я б нормально собі сидів з хлопцями на позиціях. Просто казав би, все, далі вже Росія. Я би сказав, що, напевно, трохи передихнемо тепер. Тепер можна й дружині, в принципі, набрати – в такому форматі”, – розповів він.