Чому смерть Хаменеї не означає кінець режиму в Ірані

Убивство Алі Хаменеї є колосальним розвідувальним та оперативним успіхом, проте це лише перший і відносно простий крок. Автор стверджує, що усунення лідера не означає автоматичного краху режиму, оскільки за 37 років правління Хаменеї вибудував надпотужну систему “глибинної держави”, яка здатна функціонувати навіть у кризові часи.За Ціммтом, ключовими аспектами іранської системи “виживання” є:Паралельні політичні системи. Іран поєднує республіканські інститути (президент, парламент), які створюють видимість народовладдя, та революційно-ісламські інститути (Верховний лідер, Рада вартових), які тримають реальну владу. Верховний лідер має абсолютну перевагу над обраними політиками.Мережа “релігійних комісарів”. Щось на кшталт совєтських комісарів, але більш масова. Хаменеї створив величезну систему патронажу, призначивши тисячі персональних представників у всі міністерства, відомства, освітні та культурні заклади. Разом із лідерами п’ятничних молитов вони формують загальнонаціональну мережу нагляду та контролю.Економічна імперія. Вона тримається на благодійних фондах (bonyads), які контролюють величезні сектори економіки. Звільнені від податків та парламентського нагляду, вони є фінансовим фундаментом режиму та інструментом соціального контролю.Інституційне дублювання. Формуються органи з функціями, що перекриваються (наприклад, регулярна армія та КВІР, або розвідка КВІР та Міністерство розвідки). Це стимулює конкуренцію між ними, не даючи жодній структурі стати загрозою для лідера, і дозволяє йому виступати арбітром.Читайте також: Трамп і Нетаньягу мають намір ліквідувати Ісламську республіку ІранРоль КВІР та “Басідж”. Вони є не лише армією, а й потужним економічним конгломератом (наприклад, через холдинг Khatam al-Anbiya). Ополчення “Басідж” забезпечує проникнення режиму в усі верстви суспільства (студенти, вчителі, жінки) і є головним інструментом придушення протестів.Автор наголошує, що перехід до іншої моделі управління або зміна режиму потребуватиме демонтажу бюрократичної та силової машини, до якої залучені сотні тисяч людей. Смерть Хаменеї — це шок, який може підірвати основи системи, але іранська державність розроблена так, щоб витримувати зміну лідерів. Справжня битва за майбутнє Ірану лише починається.Від себе зазначу: все, що перерахував аналітик, не новина. Ця система функціонувала довгий час в умовах жорсткого тиску, але за наявності безпекового контролю над периметром країни й зовсім не в тих обставинах, з якими Іран стикнувся зараз. Чи буде іранська влада спиратися на цю систему? Так, очевидно. Але чи має ця система досі достатню стійкість — залишається відкритим питанням.ДжерелоПро автора. Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних дослідженьРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.