Ще одна балканська країна фіксує на виборах глибокий розкол політичних еліт. Gazeta.ua розказує про тонкощі хорватської політичної ситуації і про те, чого очікувати Україні від результатів президентських перегонів у цій країні.
Перший тур президентських перегонів у Хорватії, котрий відбувся 29 грудня 2024 року, виявив фаворита – чинного президента Зорана Мілановича, який набрав 49,1% голосів.
Для перемоги в один тур потрібно понад 50% голосів, тому 12 січня буде другий тур і у його конкурента – висуванця Хорватського демократичного союзу (ХДС) Драгана Прімораша ще є шанс.
Драган Прімораш набрав у першому турі 19,4% голосів. Відрив від Зорана Мілановича у 30%, здається, ставить хрест на будь-яких сподіваннях вирватися вперед у другому турі. Однак у ХДС налаштовані дуже рішуче.
“Нова гра”
Лідер цієї партії, прем’єр Андрей Пленкович після оголошення результатів першого туру пообіцяв: “Від завтра (з 30 грудня. – Gazeta.ua) – нова гра, два нових тижні”.
Його соратнику Пріморашу справді потрібна свіжа ідея, щоб переламати політичні тренди. Як і в інших країнах Східної Європи, у Хорватії стрижневими темами на виборах стали соціально-економічні питання й безпека, причому обидві, з точки зору кандидатів, взаємопов’язані. Зоран Міланович, досвічений політик і колишній прем’єр, критикує колективний Захід за підтримку України проти Росії. Звісно, він є опозиційним до чинного глави уряду Андрея Пленковича, прибічника допомоги нашій країні. Жорсткі суперечки між політиками щодо України, власне, і зумовили основне питання передвиборчих дискусій.
“Ще не фінал”
Міланович, як і угорський прем’єр Віктор Орбан та словацький президент Петер Пеллегріні, просуває зосередженість на внутрішніх проблемах країни, зокрема – на міграції. У політичному сенсі його тези подібні тим, які проголошує Дональд Трамп. Не дивно, що Міланович копіює стиль риторики Трампа. Однак, на відміну від американського кумира, він є лівим політиком (Соціал-демократична партія СДП.
Чого чекати від хорватів
Попереду змагання за нестабільних виборців, політичні симпатії котрих передбачити дуже складно. Основні конкуренти пропонують діаметрально протилежні програми:
Прімораш стверджує, що майбутнє Хорватії – з Заходом, “а Міланович веде країну на Схід”,
Міланович наполягає на нейтралітеті Хорватії щодо України.
Прімораш позиціонується як консолідатор Хорватії, де на останніх парламентських виборах жодна партія не набрала переконливої більшості, натомість є видимий розкол владних еліт та суспільства.
Проте основні баталії точаться між Мілановичем і Пленковичем. Чинний президент називає прем’єра “хлопчиком на побігеньках” президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн та використовує як аргумент на свою користь гучну корупційну справу, через яку понад 30 міністрів від ХДС були звільнені або самі подали у відставку. Натомість Пленкович стверджує: у Мілановича “немає програми, ми не хочемо, щоб нас тягли у бік Росії”.
Хорватське роздоріжжя
Ставки на президентських виборах справді високі. Міланович зміг на парламентських виборах вивести СДП на друге місце за рахунок антибрюссельскої риторики, та заплатив за це відходом від традиційних лівих ідеологем. “Він був політиком ліволіберальних поглядів, а нині дедалі більше наближається до того, щоб стати балканським персонажем Трампа, аж до того, що готовий оскаржувати результати виборів”, – зазначив політичний аналітик і громадський діяч Жарко Пуховскі.
Вірогідно, у цьому відході – відповідь на запитання, чому Міланович не набрав 50% голосів у першому турі президентських перегонів. Виводячи свою партію у трійку фаворитів, він націлився на більш упливову посаду прем’єра. Оскільки на парламентських виборах ні традиційно правляча ХДС, ні “нова зірка” – СДП не набрали абсолютної більшості, перемога Мілановича або Прімораша вплине на силовий пасьянс в уряді, особливо після корупційного скандалу.
Скандал у поміч?
Чинний президент Хорватії має поле для маневру, адже він засудив агресію РФ проти України. Зі свого боку, Прімораш апелює до консервативних цінностей, як-от релігія, родина, народні традиції. Обидва суперники обіцяють хорватам захист від втягнення у війну з Росією: один вважає інструментом цього нейтралітет, інший – НАТО. Запропонувати щось принципово нове складно, однак Пленкович зондує ґрунт заявами про проросійськість Мілановича. За прикладом Румунії та Молдови він може розвинути цей трек на противагу корупційному кейсу від СДП.
Єдиний нюанс – у Хорватії це навряд чи спрацює.
Хорвати не у захваті від монополії на владу в руках ХДС, тому Міланович розглядається радше як противага цьому.
Кожному яйцю – окремий кошик
Тим паче, на користь чинного президента не стільки погляди, скільки слабкість конкурента. Пріморашу бракує харизми, вважає професор політології Міжнародного університету Лібертас у Загребі Іван Грдешіч.
Ще одна властивість Прімораша на користь Мілановичу – балотування від правлячої партії. Хорватська обмудсменка з прав пацієнтів Ясна Карачич Занетті каже: “Я чую багато сумнівів від пацієнтів, котрих непокоїть факт, що цей кандидат – від тієї ж партії, що і звільнений за підозрою у корупції міністр охорони здоров’я Вілі Берош”.
Ризики для України
Для України Хорватія важлива, адже ця країна послідовно допомагає нам. Якщо у другому турі президентських виборів переможе Міланович, навряд чи він суттєво вплине на обсяги і швидкість цієї допомоги. Але якщо СДП вдасться переломити ситуацію у парламенті і сформувати уряд, що мало але ймовірно, з підтримкою України тоді можуть виникнути проблеми.
Міланович восени 2024 року чинив перепони участі хорватських бійців у місії НАТО на підтримку України. Щодо ймовірного приєднання Хорватії до миротворців на території нашої країни від ЄС, Міланович за тиждень до виборів заявив: “Поки я президент, жоден хорватський солдат не буде битися на чужій війні!”
Питання не вирішено й досі. Натомість цікаво те, що Угорщина демонструє ознаки роздратування політикою ХДС і Пленковича. Так, 25 жовтня 2024 року МЗС Угорщини викликало посла Хорватії через висловлювання хорватського міністра оборони Івана Анушича, котрий на засіданні парламентського комітету під час розгляду питання про участь хорватів у місії НАТО на підтримку України заявив: якщо ухилимося, то будемо на боці Угорщини, Сербії, які підтримують Путіна. Міністр закордонних справ Петер Сіярто тоді роздратовано заявив, що хорватські президент і прем’єр не мають втягувати у свої суперечки треті країни.