Дай Боже, щоб ми завершили війну. Але для цього треба включитися всім

Головна Сторінка » Дай Боже, щоб ми завершили війну. Але для цього треба включитися всім

“Ми за один день вилікувалися від ковіду й подорослішали”

Початок повномасштабного вторг­нення вплинув на всіх нас. Ми за один день вилікувалися від ковіду й подорослішали. І що більше днів війни, то старші стаємо. Ми поводимося, як дорослі відповідальні люди. Це відповідальність за своїх дітей, відповідальність за країну, в якій ми живемо, відповідальність за наступні покоління, яким ми цю країну залишимо.

І я знаю, що ці думки впливають на поведінку багатьох людей, зокрема енергетиків. Вони роблять свою роботу, тому що це правильно, тому що це відповідально, тому що так ми інвестуємо в себе, Україну, майбутні покоління. Доросла відповідальна людина не може поводитися інакше, бо це буде проти її принципів життя. Саме тому Україну не можна взяти ні за три дні, ні за 10, ні за 3 тисячі днів. Тому що це країна відповідальних дорослих людей.

“На прифронтових територіях “Нова пошта” це єдина присутність життя”

Нещодавно в нас загинув іще один працівник під час атаки на Херсон. Йому було 25 років. Запорука нашої стійкості це дорослість людей. Був випадок, коли чоловік-далекобійник возив гуманітарну допомогу з початку вторгнення на Херсонщину, Харківщину, Донеччину, а його дружина була з дітьми весь час удома. Тоді вона зрозуміла, що теж хоче якось допомагати, й отримала сертифікат водійки-далекобійниці. Тепер вона водить машини разом із чоловіком майже три роки. І коли її запитали, чому вона це робить, вона сказала, що не може сидіти без діла в час, коли військові рятують країну.

У нас є чоловіки, які відправили жінок у безпечніші місця і продовжують працювати в Донецькій області. Військові точно знають, що на прифронтових територіях “Нова пошта” це єдина присутність життя, коли ти можеш отримати все, що тобі потрібно. Ми намагаємося ротувати наших працівників, щоб вони могли трошки видихати. Але коли ми їх запитуємо, чи не втомилися, вони дивуються, бо в них таких запитань немає.

“Волонтерство часто було закритою бульбашкою, а нині воно в усіх на слуху”

Якщо 357 років тому волонтерство часто було закритою бульбашкою, то нині воно в усіх на слуху. Коли ми проводимо школи волонтерства, то не маємо пояснювати людям, що це таке. Серед волонтерів ми бачимо один із найбільших запасів стійкості. Там, де їхнім близьким не вистачає внутрішнього спокою, волонтери кажуть: так, ситуація погана, але давай я покажу, як ми можемо на неї вплинути.

Багато людей, які починали волонтерити три роки тому, тепер перевели це на інший рівень. Вони не просто збирають 5 тисяч гривень вони організовують 50 людей, щоби ті зібрали по 51020 тисяч гривень.

Стійкість це запорука українського суспільства, а волонтери це один із фундаментів стійкості. І коли ми волонтеримо, всім нам важливо шукати той напрям, де кожен може бути ефективний. І звісно, мати розуміння, що після нашого волонтерства має бути щось інше чи то робота в державних органах, чи то служба в Силах оборони.

“Ми готувалися до війни напередодні. На початку 2022 року мали чіткий план”

Я представляю програму WASH, це забезпечення водою, саніта­рією, гігієною. Щоб ефективно реалізовувати проєкти й надавати допомогу, потрібно мати не лише матеріально-технічне забезпечення, а й сильну організаційну структуру. Для цього потрібні щонайменше три фактори. Перший це саме фокус на забезпечення сталого доступу стабілізаційних ефектів. Другий це адаптивність. Висока адаптивність в умовах війни це ключ до вчасного реагування на потреби. І третій це команда, люди, які організовують, працюють, безпосередньо надають допомогу.

Ми реагуємо саме на прифронтових територіях, у селах, громадах, містечках. І наш фокус це працювати в громадах, із громадами і для громади. Намагаємося виконувати нашу роботу в балансі між забезпеченням ключових, базових потреб і наданням тієї допомоги, яка дасть громаді змогу самозабезпечуватися, після того як ми з гуманітарним проєктом вийдемо звідти.

Ми як організація готувалися до війни напередодні. На початку 2022 року мали чіткий план. Знали, хто реагуватиме, що надавати, яка працюватиме команда. Усе пішло не за планом, але саме наявність структури і стратегії допомагає в тому, щоб швидко змінюватися, адаптуватись і реагувати на виклики війни.

Команда це люди, які об’єднані метою, а головне цінностями. На початку вторгнення офіс команди Карітас Маріуполь знищили росіяни прямим влучанням із танка. Загинули працівники, люди, які переховувалися в офісі. Частину команди релокували у Дніпро, але з часом їхні цінності надихнули їх повертатися і працювати саме в Донецькій області. Вони працювали в Покровському районі, в Селидовому, Новогродівці.

Наша сила це молодь. У команді WASH половина працівників це люди до 30 років. І вони є тими, хто швидко реагує і вміє адаптуватися. Це люди, об’єднані цінностями.

“У мене є мрія залишитися живою, повернутися додому”

Мені допомагають триматися побратими й посестри. Ми всі тримаємося заради одне одного, заради своїх родин. Проте я особисто не тримаюся заради того населення, яке не живе війною. Я розумію, що нині так популярно обирати себе, і це круто, коли люди обирають себе, ставлять на перше місце. Проте якщо росіяни досягнуть своєї мети, то вже не буде чого обирати. У рабстві вибору точно немає.

Тому я прошу включатися всіх. Розумію, що всі втомилися. Ви не уявляєте, як я втомилася. У мене є мрія залишитися живою, повернутися додому. Маю такий страх, що після завершення цієї війни почнеться наступна, ще кривавіша. Уже розглядаю варіант життя, щоб у мене був підвал, старлінк, екофло. Я цим всім запасаюся й готуюся. Треба включитися всім. Втомилися, видихнули працюємо далі.

“Просто зараз з’являються нові форми демократії”

Я була з групою дослідників, які намагалися розібратися, чому певні громади є стійкими до насильства, можуть опиратися йому, а інші не можуть. І одна з речей, яка є критичною для громад, які можуть опиратися, це зв’язок усередині групи, який створює довіру з іншими членами групи.

Коли ворог вторгся в Україну, вона залишилася надзвичайно стійкою в цьому сенсі. Демократія в глобальному сенсі перебуває під загрозою через поляризацію, відкочування. Але є одна справді позитивна тенденція, яка може стати шляхом демократичного відродження. Коли люди стають освіченішими, коли з’являється більше ресурсів. Коли не хочуть, щоб держава вирішувала за них, а хочуть, щоб на ігровому полі в усіх були рівні умови.

У світі відбувається тектонічний зсув. Молодь має виховувати свої уряди. Два місяці тому в Кенії молодь різних релігій, різного етнічного походження мобілізувалася не для того, щоб виступити проти податкового закону, вони виступили проти зневаги уряду до їхніх цінностей.

Ці глобальні рухи молоді можуть стати масовими, оскільки вони зосереджені на цінностях. І цей масовий рух охоплює різні форми демократії. Ви бачите ваших волонтерів як форму нової вільної демократії. Ми бачимо цінності, які мотивують людей. Отже, просто зараз з’являються нові форми демократії. І це є джерелом української стійкості. Ви мобілізуєтеся, масова мобілізація це нова форма демократії. Ви створюєте ці нові форми, й саме тому Україну так підтримують. Нові форми демократії під час війни це шлях уперед для демократичного оновлення всіх країн. Ваша демократія це майбутнє моєї демократії.