Про це він повідомив у зверненні, оприлюдненому на сторінці 30-го Корпусу морської піхоти ВМС ЗС України.”Сьогодні я передаю командування 30 корпусом морської піхоти. Для мене це не просто зміна посади. За час, який ми пройшли разом, корпус став частиною мого особистого військового шляху, а головне – я мав честь відповідати за людей, які щодня виконують надзвичайно складну роботу”, – написав він.Делятицький зазначив, що коли приймав командування, перед ним стояло завдання побудувати корпус: створити систему, здатну планувати, управляти, забезпечувати, готувати людей, накопичувати досвід і змінюватися швидше, ніж змінюється війна. Попри те, що не всі задуми втілили так швидко, як хотілося й не всі рішення були простими, він зхапевнив, що сьогодні корпус, який він передає новому командиру, значно відрізняється від того, який вони починали будувати.”Це вже різні за можливостями структури. Ми сформували повноцінні органи управління. Посилили артилерію, розвідку, інженерну складову, логістику та безпілотні спроможності”, – додав Делятицький. “Найважливіше – люди”Окремо він наголосив на тому, що, попри всі зміни у війні, головними на полі бою все одно залишилися люди. “Тому найважливіше, що я забираю із собою з посади командира корпусу, – це не цифри у звітах і не перелік проведених заходів. Це люди, яких я мав честь бачити в роботі. Командири, які приймали рішення у складній обстановці. Сержанти, на яких реально тримаються підрозділи. Піхотинці. Артилеристи. Розвідники. Оператори безпілотних систем. Медики. Інженери. Зв’язківці. Логісти. Водії. Механіки. Усі ті, кого не завжди бачать у відео чи зведеннях, але без кого корпус просто не працює”, – наголосив генерал-майор.Він згадав про тих побратимів, які загинули у війні, були поранені й зараз проходять лікування чи відновлення, а також про тих, хто перебуває в російському полоні й кого досі шукають їхні родини. “Для командира відповідальність за людей не закінчується після того, як підрозділ повернувся із завдання. І я хочу, щоб цей принцип залишався одним із фундаментальних для морської піхоти”, – додав Делятицький.”Нова посада – це новий рівень відповідальності”Він зазначив, що не прощається з морською піхотою, а отримує інший рівень відповідальності та продовжуватиме службу на посаді командувача морської піхоти Військово-Морських сил Збройних Сил України. Делятицький зауважив, що служить у морській піхоті багато років і пам’ятає багато змін, які відбулися впродовж цього часу. Тому добре розумію, що сила морської піхоти – в людях, які в потрібний момент залишалися вірними своєму рішенню. Тому головним на своїй новій посаді він вважає зробити все, щоб вони були краще підготовлені, краще забезпечені, мали сильних командирів і поверталися зі своїх завдань.”Досвід 30 корпусу – і позитивний, і той, за який ми заплатили помилками та важкими уроками, – має працювати на всю морську піхоту. Ми повинні розвивати її як єдину систему. З єдиними вимогами до підготовки. З сильним сержантським корпусом. З професійними командирами. Зі спроможностями на землі, на воді й у повітрі. З технологіями, які реально доходять до підрозділів. І головне – з повагою до людини, яка цими спроможностями користується і заради якої вся ця система існує”, – акцентував командир, подякувавши морпіхам 30 Корпусу за спільну службу. Хто очолить 30-й Корпус морпіхівНаступником Делятицького називають командира 37-ї окремої бригади морської піхоти полковника Сергія Шаталова родом із Вінниччини. Про те, що його призначили командиром 30-го Корпусу морської піхоти ВМС, 23 вересня повідомили низка медіа, зокрема Суспільне з посиланням на власні джерела.Сергій Шаталов очолив 37-му ОБрМП восени 2024 року. За час його командування підрозділ звільнив 84,4 кв. км української території, зокрема Іванівку, Зелений Гай, Новохатське, Толстой, Піддубне, Зірку та Ялту.Шаталов 2014 року закінчив Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного за спеціальністю “Управління діями підрозділів артилерії”. Після навчання розпочав службу в ЗСУ, а його підрозділ морської піхоти у 2014 році протягом трьох тижнів захищав позиції у Криму.У 2021-2022 роках навчався у США в Expeditionary Warfare School – Школі експедиційної війни Корпусу морської піхоти США. Після повернення в Україну командував батальйоном.Після початку повномасштабного вторгнення Росії батальйон під командуванням Шаталова виконував бойові завдання поблизу Маріуполя. 2022 року брав участь в обороні та звільненні правобережної частини Херсонщини. Опісля воював на Бахмутському напрямку. Поблизу Кліщіївки на Донеччині був важко поранений, після лікування й реабілітації повернувся до військової служби. Сергій Шаталов має низку державних нагород, зокрема орден “За мужність” III ступеня, орден Данила Галицького, а також є повним кавалером ордена Богдана Хмельницького.
Перегляди:
0