“До вищої освіти з’явилася недовіра після масової появи нових вишів” – Гундорова

Українські інтелектуали масово виїздять на Захід, але чимало з них стають містком між Україною і світом. Проблема вищої освіти в Україні збільшення кількості псевдовишів, що не дають реальних знань.

Про це в інтерв’ю журналу “Країна” розповіла науковиця Тамара Гундорова.

“Західна наука всотує мізки з цілого світу, каже вона. Наші вчені, які десь засвітилися, отримують пропозиції переїхати. Важливу роль відіграли гранти на навчання чи стажування на Заході, де ти входиш до наукового колективу, який тебе просуває. Зрештою, стаєш частиною міжнародної команди. У науці велика конкуренція. Просунутися можна лише, коли маєш міжнародну підтримку”.

Багато українських вчених є посередниками між Україною і світом. Вони могли б стати експертами, промоутерами науки, поділитися досвідом реформування, розповідає науковиця.

“У багатьох країнах важливим чинником є інтелектуали, які діляться закордонним досвідом. Це було б добре для України. Щоб люди захотіли повертатися, країна має показати готовність до змін. Створити середовище соратників, яких можна поставити на різні ділянки культурно-політичного процесу. Має бути бажання переборювати спротив. Машина гальмування в Україні на офіційному рівні сильна”, стверджує вона.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Кива – кандидат наук. Тищенко – монобільшість. Яких учоних вам ще не вистачало?” – соцмережі

Багато проблем у науці пов’язані з освітою середньою і вищою, наголошує Гундорова.

“Є великі традиційні університети. І менші, мобільніші, нові. Питання в тому, наскільки старі здатні реформуватися. У багатьох відбуваються зміни. Наприклад, у Львівському й Київському політехнічних”, каже вона.

З одного боку, до вищої освіти з’явилася недовіра після масової появи нових вишів. Коли ледь не кожне профтехучилище претендувало на статус університету з викладанням права та економіки. Важливо відсіяти квазіуніверситети, які нічого не дають, крім куплених дипломів, зазначає вчена.

“З другого боку, науковий ступінь є умовою викладацької роботи. Це викликає гонитву за званнями доцента і професора, спричиняє імітацію публікацій і наукових стажувань. Програми навчальні повинні бути сучасні. А викладач мати значно менше навантаження. Українські викладачі перетворені на автомати, перевантажені лекціями. Не мають часу для розвитку і заняття серйозною наукою. Молоді науковці можуть бути ініціаторами перетворень у своїх університетах. Однак система часто витісняє їх талановитих, зі своїми поглядами на маргінес”, зазначає Гундорова.

Повне інтерв’ю з Тамарою Гундоровою читайте в журналі “Країна”