США постачали союзникам від кораблів до цукру
“Якщо горить будинок сусіда, а в тебе є шланг, позич його сусідові, доки не спалахнув твій дім. При цьому не кажи про вартість шланга. Коли пожежу загасять, сусід поверне тобі шланг”, пояснював суть програми лендліз на початку Другої світової війни американський президент Франклін Рузвельт.
Військове протистояння в Європі почалося у вересні 1939-го нападом нацистської Німеччини й комуністичного СРСР на Польщу. Потім німці взялися за Західну Європу, а Кремль за Фінляндію. Тоді у США діяв закон про нейтралітет, що забороняв постачання зброї сторонам конфлікту.
Та через рік у Вашингтоні зрозуміли, що європейські країни не зупинять нацистів і комуністів, і воювати американцям таки доведеться. Вирішують запустити військову допомогу для Великої Британії. Складається із 50 старих есмінців, 20 торпедних катерів, 150 літаків, 250 тис. гвинтівок. Взамін одержують від британців вісім військових баз у Західній півкулі.
У грудні 1940-го Рузвельт пропонує Конгресу ухвалити закон про лендліз. Він має дозволити президенту продавати, обмінювати, давати у позику, здавати в найм та оренду зброю, спорядження, продовольство, будь-які інші товари й матеріали іншим державам. Таким чином хочуть боротися з агресорами, але чужими руками. Ухвалюють закон у березні 1941 року.
Американська допомога стосується насамперед Великої Британії. Надається на комерційній основі. Коли у британського уряду виникають фінансові ускладнення, Вашингтон погоджується давати у позику.
На СРСР лендліз не поширюється, бо у 19391940 роках країна діє як союзник Німеччини. Та 22 червня 1941-го німці нападають на Радянський Союз. Тоді американський президент заявляє про готовність надавати допомогу Москві, починають обговорювати поставки зброї.
Наприкінці вересня у Кремлі проводять зустріч представників СРСР, США та Великої Британії. Підписують протокол з обсягами, видами і формами взаємних поставок. Зазначають щомісячні квоти озброєнь і матеріалів, які США та Велика Британія зобов’язуються постачати в Радянський Союз. Взамін СРСР має відправляти деякі види сировини.
Дію “Закону про лендліз” поширюють на СРСР. Домовляються про поставки за принципом взаємодопомоги. 11 червня 1942-го посол СРСР у США Максим Литвинов та американський держсекретар Корделл Гелл підписують “Угоду про принципи, вживані для взаємодопомоги у веденні війни проти агресії і про співпрацю в післявоєнний час в цілях забезпечення миру й безпеки”. Передбачає початок поставок по лендлізу.
У СРСР везуть військову техніку, паровози, верстати, кольорові метали, нафтопродукти, порох, обмундирування, шкіру, ковдри, продукти. Беруться закрити потребу у валянках. Для цього у США знаходять російського емігранта, який налагоджує їхнє виробництво.
Доставляють до Великої Британії, а звідти через Арктику в Мурманськ і Архангельськ. Перші вантажні судна проходять без значних проблем. Згодом німці починають атакувати їх із території окупованої Норвегії. Англійські моряки відмовляються вирушати в небезпечні рейси.
“Червоноармійці зараз ведуть тяжкі бої й очікуватимуть, що ми зробимо свій внесок у перемогу, писав британський прем’єр-міністр Вінстон Черчилль командуванню військово-морських сил. Операція буде виправдана, якщо половина суден зможуть пройти весь шлях. Відмова від такої спроби послабить наш вплив на наших союзників”.
Арктичний шлях найкоротший, але й найнебезпечніший. Внаслідок атак німців союзники втрачають 7% вантажів. Використовують ще маршрут через Тихий океан на радянський Далекий Схід. На нього припадає половина відправлень. Також судна з лендлізом обпливають Африку, до території нинішнього Ірану. Там розвантажують і, якщо потрібно, доскладають техніку. Далі вона своїм ходом прямує до СРСР.
Під час Тегеранської конференції в листопаді 1943-го лідер СРСР Йосип Сталін виголошує тост: “Сполучені Штати зробили для перемоги в цій війні найважливіші речі машини. Довели, що можуть виробляти від 8 до 10 тисяч літаків на місяць. Ми можемо виробляти щонайбільше 3 тисячі. Таким чином, Сполучені Штати країна машин. Без машин, що поставлялися по лендлізу, ми програли б цю війну”.
Після закінчення боїв Другої світової війни президент США Гаррі Трумен оголосив про припинення дії лендлізу. Впродовж 15 років більшість країн, що одержували американську допомогу, уклали договори зі США про частковий розрахунок за зброю, техніку і продовольство. Конгрес США погодився на надання знижок до 90%.
Уряд США хотів, аби СРСР викупив або повернув невикористану під час війни частину лендлізу. Переговори між державами затягнулися. Радянський Союз повернув частину морських суден. Решту товарів оцінили у $722 млн. Цей борг не виплатили до розвалу СРСР. Кошти повертала правонаступниця Росія.
50,2 мільярда доларів у таку суму оцінювали зброю, техніку й товари, надані Сполученими Штатами Америки союзникам під час Другої світової війни. За нинішніми цінами, це майже $1 трлн. Поставки за лендлізом одержали 42 країни. У Радянський Союз завезли вантажів на більш як $10 млрд.
Просили м’ясні консерви і масло
“Схоже, мене тут зустрічають члени профспілки водіїв”, cказав британський прем’єр Вінстон Черчилль, побачивши учасників переговорів у Москві у жовтні 1944-го.
Багато високопосадовців були вбрані у водійські шкіряні пальта. Їх поставляли в СРСР із вантажівками за програмою лендлізу із США. Якісний одяг часто діставався не водіям, а чиновникам.
Протягом 19421945 років США, Велика Британія та Канада надали СРСР 376 тис. вантажівок, 52 тис. джипів, 35 тис. мотоциклів, 12 тис. танків, 7 тис. бронетранспортерів, 13 тис. пістолетів, 5,5 тис. кулеметів, 3 тис. реактивних гранатометів, 1,5 млрд патронів.
Радянський флот поповнили 28 сторожових кораблів, 99 тральників, 78 великих мисливців за підводними човнами, 202 торпедні катери. Авіація збільшилася на 14 тис. винищувачів, 4 тис. бомбардувальників, 719 транспортних літаків. У СРСР завезли 2,6 млрд т авіаційного палива.
Багато техніки із США стали прототипами радянських машин. Наприклад, бронетранспортери, пошукові радари, автомобілі.
28% поставок становило продовольство. Німці із союзниками в 19411943 роках окупували територію України, й це спричинило нестачу харчів у СРСР. Американськими продуктами годували не лише військових, а й цивільних.
Серед завезеного по лендлізу було 238 тис. т мороженої яловичини та свинини, 624 тис. т цукру, 81 тис. т вершкового масла, 665 тис. т м’ясних консервів, 331 тис. л спирту.
Якщо спочатку поставки майже повністю складалися із борошна, пшениці та цукру, то потім радянська закупівельна комісія почала просити м’ясні консерви, жири й масло. Також завозили сушені боби і горох, овочі та фрукти.
“Газету по-українськи” можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за “ковідну тисячу”