Короткий вступ: Після кількох років розмов про близький кінець війни медійна увага часто зосереджена на переговорах і фігурах у костюмах, тоді як реальність продовжує формуватися в іншому місці.
Медійну сцену заповнили обговорення дипломатичних ініціатив і демонстрації значущості політиків, які змагаються за право трактувати майбутнє. Проте саме ця публічна гра нерідко створює ілюзії контролю над подіями.
Натомість реальна сила, за словами автора, має інший вимір — її символом постає обличчя російського солдата. Воно, як пишуть, і досі відображає рішучість, яка підтримує продовження війни.
Ті, хто вважав, що можна керувати світом через гроші й маніпуляції, зазнали ілюзій: кремлівські інтереси працюють за іншими правилами, де фінанси не завжди вистачають як мотив. Саме прагнення влади й контроль часом переважають економічні стимули.
Плани миру, що повторюються, часто виконують функцію розслаблення, розподілу та обману, натомість реальність вимагає менше розмов і більше дій. Перемога не раз була близько, але її не зустріли — тому важливо припинити чекати див і почати жити й діяти цілеспрямовано.
Автор: Ігор Луценко, журналіст, воїн ЗСУ.