У розкішному маєтку Вінстон-Сейлема, Північна Кароліна, мала розпочатися весільна церемонія. Проте думки Державного секретаря США Марка Рубіо, чиї доньки були подружками нареченої, були далекі від святкового настрою. У той листопадовий день він опинився у вирі дипломатичної кризи, що стрімко загострювалася.
Попередні дві доби Рубіо безперервно працював над розв’язанням кризи. Її причиною став витік мирного плану, підтриманого США, який лобіював спеціальний посланець президента Дональда Трампа Стів Віткофф. Цей план був розцінений як неприпустимо вигідний для Росії, ігноруючи інтереси України.
На весіллі Рубіо отримав новий привід для занепокоєння, знову пов’язаний з Віткоффом. Державний секретар готувався до мирних переговорів з українськими посадовцями у Швейцарії. Однак спецпосланець Віткофф несподівано вирушив туди раніше, не повідомивши про це ані Рубіо, ані Державний департамент. Це було сприйнято як спробу випередити його та вести переговори самостійно.
Рубіо терміново прибув до Женеви, щоб запобігти одностороннім зустрічам Віткоффа з українською стороною. Цей інцидент, як зазначають джерела, був лише одним з багатьох прикладів, коли Віткофф намагався діяти в обхід офіційних дипломатичних каналів.
Цей раніше невідомий епізод підкреслює глибокий розкол між ключовими фігурами адміністрації Трампа. Вони мають діаметрально протилежні погляди на шлях завершення війни в Україні та рівень довіри до російських обіцянок. «Вони діють нескоординовано, а це ніколи не призводить до успіху в переговорах», – зазначив Александер Вершбоу, колишній посол США при НАТО.
Стів Віткофф, виконуючи вказівки президента Трампа, наполягає на швидкому укладенні угоди. Його пропозиції, за інформацією джерел, передбачають значні поступки з боку України, включаючи відмову від територій та підвищені безпекові ризики. Натомість Марко Рубіо та інші посадовці адміністрації відстоюють жорсткіший підхід. Вони виступають за посилення економічного та військового тиску на Росію, щоб змусити Кремль до реальних поступок. Ця позиція також підтримується європейськими союзниками США.
Ця інформація базується на свідченнях понад десяти нинішніх та колишніх американських і європейських посадовців, які побажали залишитися анонімними. Офіційні представники, однак, відкидають будь-які припущення про розбіжності. Речник Держдепартаменту Томмі Піґотт заявив про повну відсутність конфлікту між Рубіо та Віткоффом. За його словами, вони є «особистими друзями» і «діють узгоджено» для реалізації бачення президента Трампа.
Сам Марко Рубіо на пресконференції підтвердив, що «ніхто не діє самовільно», а вся діяльність «жорстко координується». Він високо оцінив Віткоффа, назвавши його «надзвичайно розумною та талановитою людиною», яка працює безкоштовно. Попри це, деякі американські посадовці висловлюють занепокоєння щодо Віткоффа, які виходять за рамки лише переговорів. П’ять джерел вказують на його легковажне ставлення до питань безпеки. Це викликає побоювання щодо використання незахищених каналів зв’язку, які можуть бути вразливими для прослуховування.
Речниця Білого дому Анна Келлі заперечила ці побоювання. Вона заявила, що Віткофф проводить численні захищені розмови, координуючи їх з Радою національної безпеки. Також його телефон, помешкання та транспорт регулярно перевіряються службами дипломатичної безпеки.
Подальший розвиток протистояння між Рубіо та Віткоффом матиме вирішальне значення. Воно може визначити не лише результат війни в Україні, а й міжнародний імідж США серед союзників та опонентів. Стів Віткофф – 69-річний мільярдер-девелопер, який діє як неформальний дипломат, часто ігноруючи встановлені протоколи. Він літав до Росії на власному літаку для зустрічей з Володимиром Путіним та іншими високопосадовцями.
Останнім часом Віткофф отримав підтримку ще одного впливового діяча – Джареда Кушнера, зятя Трампа. Кушнер, який супроводжував спецпосланця під час нещодавньої поїздки до Москви, не обіймає офіційних посад, але має значний вплив на президента. За словами джерел, Кушнер відіграв ключову роль у досягненні перемир’я в Газі. Для Дональда Трампа Віткофф є особистим другом та «великим майстром укладання угод». Президент публічно похвалив його за роль у припиненні вогню в Газі, називаючи «чудовим укладачем угод».
Однак для критиків у Конгресі, Європі та навіть всередині адміністрації Віткофф є небезпечним аматором. Його називають «подарунком для росіян» через надмірну схильність вірити заявам Кремля. Експерти побоюються, що його імпровізаційний стиль та довіра до особистих контактів можуть дорого обійтися США та Україні. Деякі американські чиновники, знайомі з його методами, зазначають, що Віткофф підходить до дипломатії як до бізнес-переговорів. Він часто ігнорує той факт, що веде справи з державою-агресором, яка систематично використовує дезінформацію.
Віткофф неодноразово демонстрував готовність приймати російські обіцянки без належної перевірки. Це відбувалося навіть тоді, коли розвідка та союзники попереджали про ризики. На думку критиків, це створює можливість для Москви маніпулювати його прагненням до швидкого результату. «Він мислить категоріями угод з нерухомості», – пояснив один з посадовців. – «Але війна – це не комерційний контракт, а Путін – не діловий партнер».
Ці занепокоєння щодо Віткоффа посилюються інформацією про його порушення протоколів безпеки. П’ять джерел вказують, що він часто використовує власні незахищені канали зв’язку замість рекомендованих службами безпеки. Це є вкрай ризикованим, враховуючи активність російських спецслужб у перехопленні інформації. У Держдепартаменті та Раді національної безпеки вже звикли до «нестандартних» дій Віткоффа. Проте сьогодні ставки значно вищі, ніж під час його попередніх неформальних місій.
На цьому критичному тлі Марко Рубіо та його команда активно працюють над відновленням контролю над дипломатичним процесом. Вони прагнуть повернути переговори до інституційного русла. Рубіо наполягає, що будь-яка мирна угода повинна включати реальні гарантії безпеки для України, а не лише спиратися на порожні обіцянки Кремля.
Розбіжності у підходах між Рубіо та Віткоффом викликають занепокоєння і в Європі. Європейські дипломати визнають, що їм складно розібратися, хто насправді формує позицію США щодо України. «Ми отримуємо суперечливі сигнали, що підриває довіру та створює враження хаосу», — зазначив один європейський посадовець. Існує побоювання, що Вашингтон, прагнучи швидкого успіху, може погодитися на угоду, яка зафіксує територіальні втрати України. Це також залишить країну вразливою до майбутніх російських агресій.
В Україні дії спецпосланця Віткоффа також сприймаються з обережністю. Українські посадовці приватно наголошують, що мир, досягнутий ціною суверенітету чи без чітких гарантій, буде лише тимчасовим. Вони готові до переговорів, але не до «угоди за будь-яку ціну». «Ми вже знаємо ціну російських гарантій», – підкреслив один український посадовець. – «Долю України не будуть вирішувати кулуарно, без її участі».
Експерти вважають, що внутрішні розбіжності у Вашингтоні стануть визначальним фактором для подальшого перебігу війни та майбутнього мирного врегулювання. Якщо адміністрація Трампа не виробить єдиної стратегії, Кремль скористається цими суперечностями. «Путін завжди шукає слабкі місця», – зазначив колишній дипломат США. – «Відсутність єдності в американській команді буде використана проти неї».
Отже, ключове питання полягає не лише в тому, хто представляє США на переговорах. Важливо, чи зможе Америка говорити одним голосом у критичний момент, коли на кону стоїть майбутнє Європи та України.