Початок 2026 року став знаковим для російської нафтової галузі, яка стрімко занурюється у глибоку кризу. Обсяги морських поставок сирої нафти різко скоротилися, а вартість ключового експортного сорту Urals опустилася нижче критичної позначки в 35 доларів за барель.
Аналіз судноплавних даних свідчить, що за чотири тижні до 4 січня Росія в середньому відвантажувала 3,43 мільйона барелів нафти на день. Це на 440 тисяч барелів менше, ніж у попередній період, а сукупна вартість цих поставок досягла чотирирічного мінімуму.
Головною причиною такого падіння стало запровадження Сполученими Штатами у жовтні 2025 року жорстких санкцій проти провідних російських експортерів, таких як «Роснєфть» та «Лукойл». Ці обмеження спричинили аномальне зростання дисконту на російську нафту порівняно зі світовим еталонним сортом Brent.
Крім фінансового тиску, Москва відчуває й прямі фізичні наслідки. Невпинні атаки українських морських дронів та безпілотників на нафтову інфраструктуру, включно з НПЗ, портами та танкерами, змусили агресора кардинально переглянути логістику. Тепер танкери, що прямують у напрямку Новоросійська, вимушені використовувати значно довший і дорожчий південний маршрут уздовж турецького узбережжя, намагаючись уникнути потенційних ударів.
Для обходу санкцій Росія вдається до дедалі витонченіших махінацій. Поблизу Сінгапуру, в районі архіпепелагу Ріау, десятки суден періодично зникають з радарів, здійснюючи таємні операції з перевалки нафти між танкерами. З листопада минулого року було зафіксовано близько сорока подібних випадків, коли російська нафта змішується або маскується під сировину з Ірану чи інших країн.
Незважаючи на всі спроби уникнути обмежень, доходи російського бюджету від експорту нафти стрімко скорочуються. Якщо в середині грудня щотижневі надходження до Кремля сягали близько 960 мільйонів доларів, то вже в перший тиждень січня ця сума впала до 835 мільйонів. Таке зменшення є серйозним викликом для режиму Путіна, оскільки нафтогазові надходження формують майже чверть федерального бюджету, з якого фінансується агресивна війна.
На відміну від України, що отримує міжнародну підтримку, Росія змушена покладатися виключно на власні ресурси для продовження війни. За майже чотири роки повномасштабного вторгнення ці ресурси вже катастрофічно скоротилися. Це ставить під сумнів довгострокову здатність Кремля вести виснажливу війну.