Вихід з однієї політичної кризи у Франції породжує нову, але це може бути на користь президенту.
Або або
5 вересня президент Макрон нарешті визначився з кандидатурою на пост прем’єра. Нагадаємо, минулого тижня він відмовився погоджувати претендентку від “Нового народного фронту” (“ННФ”) – альянсу французьких лівих сил, котрий допоміг йому на дострокових парламентських виборах відсунути французьких консерваторів на третє місце.
Ліві сили натомість зажадали імпічменту Макрона й закликали народ до непокори. Натомість у перші дні вересня президент призначив прем’єром Мішеля Барньє. Цей правоцентристський політик з “Республіканської партії” віком понад 70 років має велике політичне минуле, досвід роботи у Брюсселі (у керівних структурах ЄС, зокрема – єврокомісаром). Цікаво, що Габріель Атталь, наймолодший прем’єр, передає естафету найстаршому, якого вже прозвали “французьким Байденом”.
Таким чином, Емманюель Макрон зняв претензії через виконуючого обов’язки прем’єра Габріеля Атталя, котрий подав у відставку ще 16 липня. Атталь вважається абсолютно лояльним до Макрона, тому опозиція закидала йому затягування з ротацією “ручного” керівника уряду.
Однак більшість оглядачів звернули особливу увагу лише на один епізод з його минулого – Барнье керував переговорами про вихід Великої Британії з Євросоюзу.
Чи знімається питання про імпічмент? За відсутності монобільшості або стійкої коаліції завжди буде хтось незадоволений.
Краще б він пішов
Тому навіть ті, хто привітав нового прем’єра, прогнозують складнощі з формуванням уряду. Зокрема, це колишній міністр уряду Макрона Едуар Філіпп, котрий днями оголосив про свою участь у президентських виборах. На його думку, рішення про дострокові вибори було настільки помилковим, що, не виключено, у чинного президента Франції не буде іншого виходу як самому піти у відставку. Філіпп настільки переконаний у достроковості президентських перегонів у Франції, що саме тому й оголосив про свою участь у них. Формально вибори мали б відбутися у 2027 році.
На подив, призначення прем’єра-консерватора не надихнуло і французьких ультраправих. Марін Ле Пен продовжила наполягати на відставці Емманюеля Макрона, але до Барньє поблажливіша – пообіцяла пильно стежити за його діяльністю. Тієї ж позиції дотримується і лідер ультраправого “Національного об’єднання” Жордан Барделла.
Ліві переконані – “криза режиму” з таким призначенням лише поглибиться. Принаймні, так вважає лідер Соцпартії Франції Олів’є Фор.
У пошуках єдності
Емманюель Макрон усвідомлює, що це призначення не ідеальне. У напутньому слові до нового прем’єра він зажадав від нього сформувати “уряд єдності”. Чи можливо це в принципі за такого розколу у парламенті? Згідно пресрелізу Єлисейського палацу, президент забезпечив умови для стабільності й консолідації майбутнього уряду.
Іншими словами, Макрон умив руки від марудної справи формування коаліції там, де вона апріорі неможлива. На думку парламентських “зелених”, Макрон таким призначенням ігнорував волю виборців, надавши перевагу правим заради продовження реалізації пенсійної реформи й інших шкідливих новацій, зазначили “зелені”.
Колишній суперник – нині союзник
Цікаво, що Барньє у 2021 році відійшов від своїх центристських поглядів вправо за рахунок нової риторики у питаннях міграції та нацбезпеки. Тоді цей крен пояснили прагненням Мішеля Барнье вийти у 2022 році на президентські вибори від правих проти Емманюеля Макрона. За віком він є найстаршим прем’єром в історії Франції.
Якщо, звісно, його підтримає парламент. Барделла, щоправда, зазначив – будемо оцінювати його програму. Наголосив на необхідності вирішити низку проблем, як-от мігрантська криза, соціальна підтримка, інфляція. Але Меланшон сумнівається у здатності Барнье зібрати у парламенті більшість і сформувати уряд.
Хвилі до України
Нестабільність у Франції, на подив, може зіграти на користь Україні, оскільки Макрон завжди виявляв підтримку нашій країні у боротьбі з РФ. Навесні 2024 року він навіть закликав ЄС і НАТО до більш жорсткої позиції відносно країни-агресорки до відправки міжнародного миротворчого контингенту до України. Міжпартійний шторм робить інститут президентства чи не єдиним острівцем стабільності у країні, що, у свою чергу, зміцнює позиції самого Емманюеля Макрона. Тому, зробивши прем’єром Барнье, найстаршого політика, він нічим не ризикував. Сприймуть його депутати, сформують уряд, – добре. Ні – пошуки кращої кандидатури триватимуть, а доти президент зможе проводити свою політику. У тому числі, й по Україні.
Не варто забувати, що наближається старт бюджетного процесу. Це стосується як України, так і Франції. Найперше завдання Барньє – бюджет і фінансові проєкти.
Від нового прем’єра очікують забагато ті, хто потенційно готовий розглядати варіанти працювати в його уряді. Тому у Франції політична криза не подолана, але від владних механізмів вимагатимуть працювати без заперечень. Утім, є й варіант, за якого ліві й праві партії зійдуться у своїх вимогах щодо відставки Макрона. Але, з огляду на “кабмініаду”, це станеться не скоро, адже для прем’єра знадобився тиждень.