Український енергетичний сектор опинився в глибокій борговій кризі, що є прямим наслідком багаторічного неефективного державного управління та хронічної недоінвестованості. За оцінками фахівців, така ситуація створює значні ризики для повоєнної відбудови країни. Директор інформаційно-аналітичного GMK центру та голова Комітету сталого розвитку Європейської бізнес асоціації Станіслав Зінченко наголошує на непрацездатності поточної моделі ринку.
Навіть до повномасштабного вторгнення енергетичний ринок України функціонував неефективно, а нинішня модель лише поглибила боргову прірву. За словами Зінченка, ключова проблема полягає у домінуванні держави як основного гравця, що призводить до повільного ухвалення рішень та низької управлінської гнучкості. Ця неефективність безпосередньо впливає на фінансовий стан усієї галузі.
“У державі немає гнучкості, рішення не приймаються швидко, вона не може реагувати на ситуацію,” – зазначає експерт. Він також звертає увагу на корупційні скандали, які регулярно виникають у сфері. Таке поєднання управлінської слабкості та недоінвестованості, що накопичувалася протягом останніх трьох десятиліть, змушує енергетику постійно “латати дірки” замість розвиватися.
Борги тягнуться ланцюжком по всьому ринку: від кінцевих споживачів до постачальників, від них до операторів мереж, і далі до компаній-генерацій. Загальна сума заборгованості в українській енергетиці вже перевищує 300 мільярдів гривень, з яких близько 140 мільярдів припадає саме на електроенергетику, як раніше повідомляв директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко.
Ця хронічна боргова модель фактично унеможливлює подальший розвиток енергетичного сектору та промисловості України без значної зовнішньої підтримки та радикальних внутрішніх змін. Для успішної відбудови країни критично важливим є доступ до дешевої та надійної електроенергії. Це, у свою чергу, вимагає масштабних інвестицій у модернізацію та розширення енергетичних потужностей.
“Без підтримки міжнародних партнерів з одного боку, і без внутрішніх реформ в енергетиці, перспектив української енергетики та промисловості немає”, – підкреслює Станіслав Зінченко. На його думку, подолання кризи неможливе без суттєвого зменшення ролі держави на ринку. Експерт пропонує мінімізувати державне втручання та управління, а також зменшити кількість державних компаній у галузі, вважаючи це ключовим для залучення інвестицій.