Звичні спроби Кремля посилити свої позиції на Кавказі можуть призвести до серйозного і кривавого спалаху насилля на багато років. Чому ця загроза набагато реальніша і страшніша за поразку у війні з Україною, розповідає Gazeta.ua.
У Дагестані, котрий є суб’єктом Російської Федерації, тривають протести через перебої з водо- та електропостачанням, у регіоні панує напруга серед працівників бюджетної сфери.
Дагестанська влада намагається применшити масштаб протестів. Спікер парламенту Заур Аскендеров назвав мітинги свідомими провокаціями. Протести не припиняються другий тиждень поспіль. Приводи різні. Наприклад, кілька тижнів тому понад 500 осіб вшанували пам’ять примусово депортованих вайнахів. У лютому 2025 року також двічі протестували вчителі, в основному, через звільнення чи відсторонення керівників шкіл. Центральна дагестанська влада пояснює шкільні протести конфліктами із місцевою владою.
Розпад розпочнеться з Дагестану?
Але у медіа з’явилися уривки нібито доповіді однієї з владних структур Росії про вибухонебезпечну ситуацію у Дагестані. Дагестан – суб’єкт РФ, в якому стрімко наростають ісламістські настрої. Як стверджується у “доповіді”, чиновники намагаються не доповідати Путіну про загрози, натомість пояснюють заборони носити релігійний одяг дотриманням принципу рівності для всіх народів федерації. А також просувають на керівні посади у Дагестані “ветеранів СВО”.
23 червня минулого року у Дагестані стався масштабний теракт, попередньо, на релігійному ґрунті, коли атаковані церкви та синагоги. Однак глава Чечні Рамзан Кадиров і лідер Дагестану Сергій Меліков заявили, що це не мусульмани, бо вони “не вчиняють терактів”. Напругу в Дагестані опосередковано підтверджує блокування з 7 березня застосунку Telegram у Дагестані та у сусідній Чечні. Рішення ухвалювалося на федеральному рівні за представлення правоохоронних органів, пояснив міністр цифрового розвитку Дагестану Юрій Гамзатов, бо “його часто використовують недруги”.
Кремлівські фішки
А друзі – шантажують кіловатами. Першого березня 2025 року в Абхазії відбувся другий тур президентських виборів, на яких переміг Бадра Гунба. За кілька днів його приймав у Кремлі Володимир Путін.
Гунба назвав чинного господаря Кремля “головним стратегічним союзником” і подякував за підтримку. І виклав свої побажання:
гуманітарний перетік електроенергії,
паспортизацію абхазців,
спрощення перетину кордону на власних автомобілях.
Путін пообіцяв надати все потрібне. Гунба у російських ЗМІ висловив вдячність. З огляду на помітну роль Росії в абхазских виборах, не виключено, що вона стосувалася підтримки Москви у перегонах.
Обличчя різні, позиція одна
Справді, кремль не був байдужим до перегонів у самопроголошеній республіці. Нагадаємо, дострокові вибори були призначені у результаті переговорів тодішньої владної команди з опозицією, котра змогла очолити народний протест і захопити урядові будівлі. Президент Аслан Бжанія достроково подав у відставку. 15 лютого 2025 року відбувся перший тур перегонів, за результатами якого, у другий тур (1 березня) вийшли Бадра Гунба і Артур Ардзінба.
Обидва мали досвід роботи у владі. Гунба з 2020 року обіймав посаду віцепрезидента і був тимчасово виконуючим обов’язки президента після відставки Бжанії, Ардзінба – з 2015 по 2002 роки був віцепрем’єром з економіки. Але російська сторона активно підігрувала Гунбі між першим і другим туром: шкільні автобуси, переговори з російським мінекономіки, візит міністр охорони здоров’я до Сухумі.
Бадра Гунба є соратником Аслана Бжанії, проти котрого виступала опозиція у листопаді 2024 року. Тому в Абхазії не виключають, що реальним керівником республіки залишиться Бжанія.
Розкол у силі
Причиною збурення восени 2024 року був проєкт інвестиційного договору, згідно з яким Росія могла отримати у власність абхазькі порти. Документ не пройшов ратифікацію у парламенті.
Перемога Гунби де-факто повернула політичну ситуацію до осені 2024 року. Про це свідчать і результати виборів. Якщо Гунба зібрав понад 54.73%, то й Ардзінба відстав не набагато – його результат 41,54%. Кампанія Гунби була багато в чому побудована на критиці конкурента за схильність до Туреччини і “проросійськість”. На відміну від Гунби, Ардзінба визнавав необхідність відстоювати інтереси Абхазії у контактах із Росією.
Грузинська позиція
Не змовчала і Грузія. На безпекових переговорах у Женеві 4-5 березня грузинська делегація засудила вибори в Абхазії, котрі є підготовкою до анексії. Заступник міністра закордонних справ Грузії Лаша Дарсалія зажадав від Москви забезпечити повернення біженців і висловила стурбованість незаконною мілітаризацією Абхазії.
Йдеться, зокрема, про будівництво російської морської бази в Очамчирі та відновлення аеропорту в Сухумі. У відповідь на це російська сторона заявила про наміри радикальної опозиції силоміць повернути території, котрі вважає своїми. Йдеться про Абхазію і Південну Осетію, котрі, за грузинським законодавством, є частиною Грузії.
Кірієнко “порєшав”
Тому Гунба й полетів якомога швидше до Москви за “підтвердженням мандату”. Електроенергію Москва відімкнула Абхазії восени минулого року, після відставки Бжанії, але після поїздки Бадра Гунби до Кремля (до виборів) і, за непідтвердженими джерелами, зустрічі із неофіційним куратором Абхазії та Південної Осетії Сергієм Кірієнком електроенергія почала постачатися знову, хоча і не в повному обсязі.
До цього Кірієнко відвідав Абхазію і, вочевидь, домовився з Гунбою, оскільки після того російська сторона і почала активно сприяти його передвиборчій кампанії. Власне, абхазьким елітам залишено мало простору для маневру, оскільки країну визнає кілька держав, найвпливовіша з них – Росія. І хоча впливовим абхазам вибачили невизнання Криму російським і непідтримку війни Росії в Україні, періодичні спроби звільнитися від міцних російських обіймів призводять до зміни куратора з Москви – або до посилення грузинської загрози. Тому варіантів небагато.
Але вони є. Артур Ардзінба заявив про створення на базі Республіканського громадського обєднання (РГО) “Абхазький народний рух” потужного опозиційного фронту, котрий не проти співпраці з Росією.
Запобіжники Москви
Про серйозність свідчить той факт, що двох соратників Ардзінби нещодавно позбавили російських паспортів. Оскільки Абхазію не визнає більша частина світу, тільки російські паспорти дозволяють абхазам вільно їздити світом. Ті, хто має внутрішні абхазькі паспорти, фактично замкнені у кордонах самопроголошеної держави.
Російські прокремлівські ЗМІ оцінили перемогу і візит Гунби до Мокви як стратегічну перемогу Путіна. Мовляв, господар Кремля подолав турецький вплив у регіоні. Заради зміцнення російських позицій Гунбі навіть дозволили публічно відмовитися від інвестиційної угоди, котра стала приводом для збурення в Абхазії восени 2024 року. Новий президент Абхазії аргументував – людям не пояснили суті та вигоди угоди. Таким чином, він обнулив дратівливий документ.
Гіпертонічний криз владного заручника
Одночасно з тріумфальним візитом Гунби до Кремля у сусідній Південній Осетії також змінився президент. Але не через вибори. Алан Гаглоєв був госпіталізований із гіпертонічним кризом до лікарні. Хоча останні повідомлення про стан його здоров’я позитивні, політик залишається в лікарні. Тимчасово обов’язки президента виконує прем’єр Костянтин Джуссоєв.
У цій медичній історії є цікава деталь: Гаглоєв перебуває у лікарні на території РФ (Владикавказ, столиця Північної Осетії). Тому телефонний дзвінок Гунби міг бути як виявом підтримки та співчуття, так і мати політичний сенс. На додачу, Гаглоєва відвідав лідер Північної Осетії Сергій Міняйло.
Перед госпіталізацією Гаглоєв проводив колегію Комітету нацбезпеки Південної Осетії, де звернув особливу увагу на необхідність “нейтралізації загроз безпеці, пов’язаних із підривною діяльністю західних партнерів і провокаціям з боку Грузії”. Він також закликав посилити роботу з вияву і припинення діяльності осіб, спрямовані на дестабілізацію громадсько-політичної ситуації.
Приблизно місяць тому прем’єр Південної Осетії Джуссоєв приймав російську делегацію, котрій подякував за підтримку. З огляду на ситуацію в Абхазії, у Гаглоєва були підстави для занепокоєння. Нині він опинився у стані заручника, котрий має гарантувати лояльність підвладної території. Ця версія має вагомі підстави, адже російські силові структури вважають Кавказ наступною “гарячою точкою”.