Кремль не дотримується єдиного сценарію у війні проти України, постійно адаптуючись до ситуації та приймаючи різнопланові рішення. Таку думку висловив генерал армії України, колишній голова Служби зовнішньої розвідки Микола Маломуж, аналізуючи поточну стратегію російського керівництва.
Нещодавно, на колегії Міністерства оборони РФ, Володимир Путін озвучив так звану “нову” стратегію ведення війни. Вона передбачає розгортання додаткових військових частин та активізацію наступальних операцій по всій лінії фронту. Основна мета – завоювання українських східних та південних територій, що вказує на наміри Кремля вести важку та затяжну війну з інтенсивним нарощуванням ресурсів.
Цей сценарій також є елементом залякування світової спільноти, зокрема Європи та США. Москва демонструє можливість вкрай негативних наслідків у разі подальшої підтримки України. Водночас, Росія зіштовхується з надзвичайно складною внутрішньою ситуацією. Проблеми стосуються як населення, так і мобілізаційного ресурсу країни.
За словами експерта, для утримання російських громадян у покорі Кремлю необхідно до 12 мільйонів осіб силових структур. Це включає Росгвардію, МВС, ФСБ та численні інші спецслужби, що свідчить про жорсткий внутрішній контроль. Хоча Росія може загрожувати країнам НАТО та демонструвати свої ударні можливості, активні наступальні операції проти Альянсу є практично неможливими. Для Путіна це фактично означало б крах його режиму.
Генерал Маломуж наголосив, що Сили оборони України щоденно успішно відбивають ворожі атаки, завдаючи окупантам значних втрат. Дві російські армії, які були задіяні на початку повномасштабної війни, вже знищені українськими захисниками. Незважаючи на потребу у поповненні втрат, Путін боїться оголошувати нову хвилю мобілізації через зростаюче внутрішнє невдоволення. Ті, хто вижив та повертається з фронту, розносять правду про безглуздість та смертельну небезпеку війни.
Наразі російський лідер вдається до маніпуляцій, погроз та спроб посилити ударні можливості на окремих ділянках фронту. Водночас він продовжує завдавати ударів по мирному населенню, посилюючи терор та намагаючись наростити ресурси, яких бракує. У відповідь на таку багатовекторну та агресивну стратегію необхідні рішучі контрзаходи з боку України та її партнерів.