Підприємець завжди думає про майбутнє. Бізнес це створення чогось нового для вирішення проблем людей. Волонтерство теж підприємництво.
Не відмовляю, якщо відчуваю, що можу бути корисним.
Розумію, чому в мене є певні риси характеру, бо знаю свій рід. Мамині предки з Лемківщини. Відвідував село, де жили мої прадід і прабаба. Відчув, ніби я вдома. Родина по татові галичани. Один прадід був кухарем на фронті під час Першої світової війни. Інший поляк, мав власні цирульні. Мене назвали на честь його сина. Той Мартин одружився з українкою і відмовився їхати до Польщі під час репатріації.
Перший спогад з Ялти. Шоста ранку, схід сонця, я трирічний у солом’яному капелюсі стою біля кактуса, об який щойно поколовся. Плачу, а тато змушує мене фотографуватися. Цей знімок досі в мене є.
24 лютого в будинку, де мешкаю, з’явилася перша гостя подруга моєї дівчини. Наступного дня приїхали ще двоє знайомих киян. Ще через день друзі почали приносити ключі від своїх квартир та офісів, щоб поселити туди людей. Так запрацював проєкт “Гості”.
Війна 2022 року максимально прозора. Тому наша зброя правда.
Брехня завжди тягне за собою ще більше неправди. Якщо раптом Росія припинить брехати, їй доведеться виправдовуватися за останні 700800 років свого існування. А народу прийняти всю правду про себе. Для такого потрібні час і воля. А волі там немає.
Рідко думаю про Росію. І то лише про те, що вона має розпастися на частини. Це будуть незалежні держави, в яких пануватимуть народи й етноси, нині поневолені.
Фраза “переможців не судять” фігня. Усі повинні відрефлексувати.
Три мої улюблені зашквари росіян у цій війні: “возьмем Киев за три дня”, окопатися в Рудому лісі й Чорнобаївка.
У момент народження потрібна потужна сила. Радикальний націоналізм був необхідний для створення нації. Якби не було ОУН, УПА, деяких жорстоких сторінок нашої історії, не було б і незалежної України.
Фраза “переможців не судять” фігня. Усі мають відрефлексувати
“Чуваки, вчора у Львів прилетіли п’ять ракет, а ви жартуєте! Як вам це вдається?” питали мене італійці. Можливо, сміх нас і рятує. Можливо, тому нас і не перемогти.
Донедавна у світі не бачили різниці між українцями та росіянами. “Ukraine? It’s near Russia?” питали мене за кордоном. Маємо шанс пояснити, хто ми такі та як любимо свою країну.
Кожен українець повинен уміти тримати зброю і стріляти. Не обов’язково, щоб воювати. Щоб бути спокійними. Якщо всі знатимемо, як правильно захищатися, ніхто й думки не матиме нападати на нашу країну.
Світ шахова дошка. До 24 лютого Україну вважали пішаком, який має першим вийти з гри. Світу було невигідно, щоб ми стали сильною фігурою. Тоді довелося б міняти правила. Але ми вистояли. Тепер нами не вдасться пожертвувати.
Якщо після перемоги бізнес і політика не стануть прозорими, наша боротьба марна.
Колись предметом людських взаємовідносин було золото. В часи капіталізму гроші. Наступними будуть репутація та довіра.
Ми могли краще підготуватися до повномасштабної війни. Але не могли її уникнути.
Якщо певний час група людей працює на спільну мету, в неї вибудовуються свої звичаї, способи взаємодії, поведінкові патерни. У бізнесі це називається корпоративною культурою. У межах країни це ментальність, код нації. Саме тепер вона в нас формується. І робить це природно, не нав’язано та не притягнуто за вуха.
Дві риси українців волелюбність і комплекс меншовартості. Через перше нас досі не винищили. Через друге ми поки що не стали потужною державою.
Ми незламні на коротких дистанціях, але слабкі у марафонах. Це через відсутність стратегічного мислення.
Буває, людина не має цілі й не досягає бажаних результатів. Найпростіший вихід шукати виправдання, кидати лайном у спину тих, кому вдалося. Інакше і збожеволіти можна.
Я не християнин, а логік. Вірю у фізику. Але розумію, що для багатьох релігія такий собі життєвий стрижень. Якби всі дотримувалися релігійних законів, світ був би кращим.
Виховати генія реально. Головне бажання й постійна робота. Говорити, що ти неуспішний, бо таким народився, це виправдовувати власну лінь.
Любов складна система. Постійно трансформується. Не можна налаштувати її на все життя. Тут потрібна стратегія.
Немає такого, про що шкодую. Але є цікавість, як би все склалося, якби обрав інший шлях. Наприклад, якби після навчання в Італії не повернувся в Україну. Мав там купу можливостей, але все покинув. Перша причина мені там було нудно. Друга Італія надто бюрократична, там немає місця підприємницькому духу. Остання я закохався.
Будь-яка справа має йти від особистого бажання
Моя дівчина родом із Запоріжжя. Перші місяці спілкувався з нею російською, тільки подекуди вставляв українські фрази. З часом української ставало все більше. Марія відповідала тим самим і не помітила, як повністю перейшла на українську мову. Тепер так само робить її мати.
Будь-яка справа має йти від особистого бажання. Примус дає тільки короткострокову дію.
Страх смерті сковує. Треба жити так, щоб не боятися.
Люблю великі компанії, шум, спілкуватися, готувати смачні страви на вогні. Від початку війни в нас живуть 10 людей із різних куточків України. Сумую, коли подумаю, що рано чи пізно всі роз’їдуться по домівках і ми з Марією лишимося наодинці. Прошу їх, щоб після перемоги не залишали нас усі разом, а потрошки.
Думав, коли переможемо, поїду за кордон на місяць. Щоб перезавантажитись і відпочити. Але ж так захоче зробити вся країна. Тепер маю нову ідею взяти трейлер і влаштувати подорож Україною. Спілкуватися з людьми, знімати це й викладати на ютюбі. Щоб мирну Україну бачив увесь світ.
Щоб регулярно читати всі матеріали журналу “Країна”, оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за “ковідну тисячу”