Гіпотетичний сценарій силової агресії США проти Гренландії (читай: Данії) створює безпрецедентну правову колізію, яка б миттєво зруйнувала архітектуру безпеки Альянсу, починаючи з найпершого пункту його статуту.Багато хто фокусується на Статті 5 (колективна оборона), але у випадку внутрішнього конфлікту ключовою стає Стаття 1 Вашингтонського договору.Стаття 1 зобов’язує всіх членів НАТО до двох фундаментальних речей:вирішувати спори мирним шляхом;утримуватися від погрози силою або її застосування у міжнародних відносинах, якщо це суперечить цілям ООН.Агресія проти Гренландії стала б прямим порушенням обох пунктів.Читайте також: Трамп веде перемовини нахрапом. Це його стильНАТО будується не лише на захисті від зовнішнього ворога (СРСР/РФ), а й на інституційній довірі між учасниками. США як гарант безпеки, що атакує територію союзника, де-факто анулює підпис під Договором.Якщо Вашингтон порушує Статтю 1, виникає юридичний парадокс: чи повинні інші члени НАТО (Британія, Франція, Німеччина) застосувати Статтю 5 проти США на захист Данії? Формально — так. Реалістично — це кінець Альянсу.Отже, порушення Статті 1 — це не просто дипломатичний скандал. Це демонтаж правової основи, на якій тримається євроатлантична безпека. Агресія проти Гренландії довела б, що механізми стримування всередині блоку не працюють, перетворюючи НАТО з “альянсу цінностей” на ситуативний клуб інтересів, де право сили превалює над силою права.ДжерелоПро автора. Олександр Краєв, експерт Ради зовнішньої політики “Українська призма”Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
20/01/202620/01/2026Автор Олександр Ковальчук