“Кредитные билеты обезпечиваются опіемъ хранящимся въ Государственномъ Банке и всемъ достояніемъ Семиречья”, стверджує напис на купюрах, видрукуваних 1918 року в місті Вірний Семиріченської області Російської імперії нині Алмати в Казахстані. На одній зображені квітки маку. 40-річний Максим Кудрявцев із Хмельницького придбав 2007-го кредитні білети номіналом 50 коп., 1 і 3 руб.
Продавець перебрався у Крим із Казахстану, розповідає Максим. Його дід був білогвардійцем, мав будинок із садом за високим глиняним парканом у центрі Алмати. Перед смертю сказав, що вдома заховав скарб. Рідні перерили весь сад, та нічого не знайшли. У 1970-х, коли місто почали забудовувати, родину змусили перебратися на нову ділянку. В день з’їзду той чоловік збирав речі в підвалі. Помітив, що теплоізоляція труби від котла в одному місці відклеїлася. Розмотав її і знайшов між тканиною і трубою загорнуті в папір 60 купюр.
Під час громадянської війни в Росії територія сучасного Казахстану була розділена фронтами. Семиріченська область опинилася відрізаною від інших регіонів, почалися проблеми з валютою. Царські гроші скасували, нових ще не випустили. Тож стали друкувати власні.
Жодного захисту, наприклад водяних знаків, на них немає, продовжує Максим Кудрявцев. На початках друкували фарбами для підлоги, інших не було. Ножиць теж не мали, відривали папірці руками. Але виготовити валюту пів справи. Потрібно, щоб населення повірило в її цінність. Золота в краї не було. Натомість у підвалі міського відділення Державного банку лежали 4,5 тонни опію. Влада закуповувала його як знеболювальне для солдатів. Опіум оцінили у 40 мільйонів рублів, на таку суму й випустили грошей.
Жителі не довіряли опіумним рублям. Розраховувалися ними неохоче. Наприкінці 1919 року бої в околицях припинилися. Наркогроші вилучили з обігу. Сьогодні одну таку купюру на інтернет-аукціонах можуть продавати за $250.