Вісім колядок і щедрівок, які рекомендує послухати Анжеліка Рудницька
Цьогоріч проєкт “Територія Різдва” особливий. Ми записали різдвяний альбом під гаслом “Дух нескорених”. У ньому задіяно не лише артистів, але й військовослужбовців і ветеранів російсько-української війни. Дехто з них раніше взагалі не стояв перед студійним мікрофоном, та й для переважної більшості професійних артистів це була перша різдвяна пісня в репертуарі. Але цим наш проєкт і цікавий. Він багатошаровий і багатозадачний, тому що це про збереження культурної спадщини, колядок із регіонів, які нині окуповано, поєднання цивільного життя з воєнним, об’єднання людей із різним досвідом. А головне завдання проєкту підняти цілий пласт різдвяної культури, зробити її доступною кожному українцю. Звісно, хотілося б, щоб українці не лише співали колядки та щедрівки, але й пускали колядників додому, щоб традиція вертепування не зникала. Адже різдвяна музика це про Бога, про світло та світобудову, це завжди те, що дає змогу тримати баланс. Я, коли перевтомлююся, залюбки слухаю колядки і щедрівки, вони здатні гармонізувати простір навколо й мене саму.
Щодо якогось особистого рейтингу різдвяних пісень, то в сенсі краси вони всі неймовірні. Проте щороку є такі, що стають відкриттям
“Нова радість стала”
Це одна з найпопулярніших колядок, але під час Другої світової вона зазвучала інакше. Саме цю повстанську версію записав фольклорист Валерій Гладунець у Косівському районі на Івано-Франківщині, й частину куплетів у цьому ж районі, тільки в іншому селі Тарас Компаніченко. Дещо дописало саме життя вже тоді, коли ми працювали у студії. Адже для наших військових хотілося створити бадьорий куплет. Це свідчить, що фольклор самовідновлюється. Ця колядка перегукується з тими реаліями, які сьогодні переживаємо, вона близька кожному з команди нашого проєкту, тому й виконали її майже всі разом.
“Ой рано-рано, та й загадано всім на війну”
Цю колядку записали фольклористи на Київщині в Іванківській громаді, що пережила російську окупацію. Її наспівали жіночими голосами, тому звучить як голосіння, великий жаль про те, що син іде на війну. Мати його проводжає і каже, щоб був мужній, але не йшов попереду всіх. А він же чоловік і йому важливо продемонструвати звитягу, за це його хвалить цар і надсилає нагороди. Тобто ця колядка давня, хоча точно не відомо, скільки їй років. Важливо не дати їй зникнути. У нашому проєкті її співає Олег Скрипка. І на мою думку, це його друга “Весна”, тільки в зимовому варіанті. Олег повністю занурився в роботу, переробив аранжування під себе. Ми записали скорочену версію, бо насправді в цій колядці десь 20 куплетів. Коли слухаєш, то щось шкрябає всередині: якось і мотивувально, і боляче водночас. Військовослужбовиця і поетеса Оксана Рубаняк на тлі колядки читає свій вірш. Її поезія звучить чудово.
“У містечку Вифлеємі”
Ця колядка також є відкриттям. Вона не дуже поширена. Наприклад, я не чула, щоб, крім Оксани Мухи, її хтось співав. Проте в Оксани завжди напружений графік, і їй вдалося записати колядку для проєкту аж у Львові. Для мене це було трішки складно, бо я люблю контролювати процес, супроводжую весь проєкт, намріюю його, визбирую пісні, придумую, чиїми голосами вони мають звучати. Але Оксані я повністю довіряю. По-перше, вона виросла в різдвяних традиціях. По-друге, співала цю пісню раніше. Як партнера обрали для неї Артема Полежаку. Ми багато разів їздили з благодійними концертами на фронт, і власне, Оксана з Артемом познайомилися в одній із таких поїздок.
До створення цього треку залучили хор ансамблю Національної гвардії України. Керівник хору Андрій Карпінець розписав партії і зробив вокальну подушку, коли на тлі декількох голосів співає Оксана. Вийшло красиво.
“Прийшли щедрувати до нашої хати”
Не можу сказати, в яких роках народилася ця щедрівка. Але з тексту наївна, тому їй може бути 200 чи навіть 300 років. Її записали в Кремінському районі на Луганщині. Цьогоріч її виконують солістка Ансамблю прикордонної служби України Катя Бойко й ветеран, який після контузії повернувся в цивільне життя, переможець “Голосу країни” Михайло Панчишин. Для Каті це особлива щедрівка, тому що з її рідного регіону вона народилася в Сіверськодонецьку. На жаль, нині її будинок майже зруйнований. Михайло спочатку сумнівався щодо участі у проєкті. Так, він знає колядки та щедрівки, але це не його репертуар. Але я вмовила. Кажу: приїжджай у студію, обговоримо, послухаємо. І врешті все вдалося круто. Ми записали цю щедрівку як рок-баладу. Це поєднання жіночої ніжності, тендітності й чоловічої мужності.
“Ой чи є, чи нема пан-господар вдома?”
Цю вітальну щедрівку заспівали Павло Зібров із парамедикинею Юлією “Кубою” Сідоровою. Так збіглося, що вони вперше зустрілися не у студії звукозапису, а під час спільної фотосесії. Ця щедрівка абсолютно підходить їхньому дуету веселі, життєрадісні, з відкритими обіймами готові зустрічати щедрівників. До речі, у студії звукозапису з Юлею весь час був її пес Кавун, якого вона врятувала на деокупованій Херсонщині. Він одразу всіх обнюхав, але господині не відпустив, попросився у студію. Так і сидів під ногами. Коли вона співала, Кавун “підспівував”. До слова, Юля записувала щедрівку в період своєї відпустки, як і всі військові. А все, де беруть участь наші воїни, має бути ще гарніше і краще, ніж зазвичай. Така співпраця нас трішки виструнчує, виховує, вчить бути уважнішими до інших.
“Ой сивая зозуленька”
Люблю щедрівку “Ой сивая зозуленька” й давно хотіла її заспівати, але в мене ніколи не доходять руки до свого репертуару, бо завжди займаюся великими проєктами. І ось нарешті здійснилося. У тріо запросила двох Дмитрів. Поет Дмитро Лазуткін пішов воювати після повномасштабного вторгнення, нині він речник Міністерства оборони України. Раніше ми з ним багато працювали у прифронтовій зоні й на фронті він читав вірші, я співала. Вели й великі концерти, виступали й у зовсім маленьких хатинках, де ночували наші військові перед бойовими виходами. Ще один Дмитро це Дмитро “Орест” Козацький, оборонець Маріуполя. Коли атакували Азовсталь, я переживала за хлопців і дівчат, які там були, але навіть уявити не могла, що співатимемо з Дмитром разом.
“Ой зійшли-зійшли з неба ангели”
Це давня лемківська колядка. У нашому проєкті її виконують лідер гурту ТіК Віктор Бронюк і парамедикиня Юлія “Тайра” Паєвська. Вони обоє не з Карпатського регіону, але заспівали класно. Юлія зізналася, що найбільше в житті любить робити щось нове, тож виконання колядки для неї стало новим позитивним досвідом. До речі, там є такий куплет: “Хто цю колядку тричі співав, 70 гріхів із душі змивав”. Після декількох записів Юлія жартувала: “Ти знала, яку мені колядку вибирати”.
“Щедрик”
Традиційно щороку його переспівуємо, адже цей шедевр не можна не любити. У нас є різні версії “Щедрика”. Попри це, цьогоріч він знову вийшов несподіваним. Ми довго тримали ім’я виконавиці в секреті, але нині я можу розкрити інтригу це Руслана. Ми змогли втілити в життя фантастичну ідею поєднати “Щедрика” з “Дикими танцями”. Композиція вийшла магічною, звучать бандура, трембіта й інші народні інструменти. Хоч насправді Руслані було непросто організувати свій час, адже одночасно вона брала участь у шоу “Маска” в Бельгії й дійшла до півфіналу, а це цілих 12 тижнів. Звісно, вона виснажилася через переїзди, але я їй вдячна за блискуче втілення нашої ідеї.
У якийсь момент виникла думка, що ми вже переспівали всі різдвяні хіти. Проте потім я заспокоїлася і зрозуміла, що є ще чимало колядок і щедрівок, які обов’язково повинні бути в нашому репертуарі. Маємо повертати собі наше рідне й закохувати в українську культуру людей по всьому світу.