Розвиток вітчизняного ОПК є життєвою необхідністю і, водночас, великою економічною перспективою для України. Для цього нам буде корисним і успішний зарубіжний досвід, і широке партнерство з зарубіжними компаніями. У цьому контексті доречно буде звернути увагу на політику підтримки розвитку ОПК, яку реалізує впродовж останніх років уряд Індії.
У 2014 році Нью-Делі запустив державну програму Make in India, яка, крім 24 цивільних секторів економіки, опікується і оборонною промисловістю. Її головна спрямованість це спільне виробництво з іноземними компаніями. Для потенційних інвесторів є значні пільги та преференції знижені податки, земля під будівництво заводів за спрощеною процедурою, часткове держфінансування тощо. При цьому діє жорстка вимога: не менше 51% будь-якої продукції військового і подвійного призначення для індійської армії має бути створено всередині країні.
Реалізація цієї амбітної програми доручена низці великих корпорацій, а їх координація “замикається” на міністрі оборони.
Російські технології, озброєння і техніка домінували на індійському ринку до 2015-2016 років
Традиційно Індія спиралася у воєнній сфері на співробітництво з СРСР, а потім з Росією. Російські технології, озброєння і техніка домінували на індійському ринку до 2015-2016 років, коли, власне, й була започаткована програма Make in India. За даними SIPRI (Стокгольмського інституту дослідження проблем миру), за період 2016-2020 років продажі російських озброєнь до Індії знизилися на 53%.
Щоправда, і досі, попри зусилля щодо диверсифікації, військова техніка Індії майже на 70% російського походження. Парк танків цієї країни на 95% складається з російських Т-72М1 та Т-90С.
Та ж ситуація і з флотом: авіаносець-флагман Vikramaditya це модернізований радянський авіаносний крейсер, що побудований колись у Миколаєві, з авіаційним крилом із літаків МіГ-29К/КУБ. Чотири з 10 есмінців та 6 з 17 фрегатів виготовлені в Росії або за її ліцензією. Донедавна єдиний атомний підводний човен ВМС Індії був орендований у РФ, а 8 з 14 звичайних субмарин російські. ВПС Індії на 70% складаються з радянських/російських літаків (МіГ-21, МіГ-29, Су-30). Діє низка спільних російсько-індійських виробництв: літаків Су-30МКІ і танків Т-90С, ракет BrahMos, автоматів АК-203.
Тим більшою несподіванкою був вихід Нью-Делі із спільної з Москвою програми створення нового літака FGFA на основі Су-57. А ще раніше був анульований спільний з РФ проєкт створення військово-транспортного літака. Індія мала отримати у 2022 році 80 Мі-17В5, але на 32-му гелікоптері у Нью-Делі скасували договір. Після цього США одразу висловилися за розвиток військово-технічного співробітництва з Індією.
У 2021 році Індія підписала контракт на закупівлю 56 військово-транспортних літаків Airbus C-295 у версії С295MW, що мають чи не найкращі характеристики у своєму класі. Важлива обставина: після поставки перших 16 літаків протягом чотирьох років наступні 40 будуть виготовлені в Індії.
Індія продовжує співпрацю в РФ, але вже на дещо інших засадах. Наприклад, на початку вересня 2024 року Нью-Делі схвалив закупівлю 240 авіаційних двигунів АЛ-31ФП для винищувачів Су-30МКІ ВПС Індії на суму понад 3,1 млрд доларів. Водночас вони будуть вироблятися в індійській державній корпорації HAL, а частка їхньої індійської локалізації складе понад 54%.
був час, коли близько 65-70% зброї імпортувалося, нині 65% продукції для армії виробляється в Індії
У зв’язку з цим міністр оборони Раджнат Сінгх підкреслив, що був час, коли близько 65-70% зброї імпортувалося, нині 65% продукції для армії виробляється в Індії. Він згадав свій візит до США у серпні 2024 року, в ході якого досягнув прогресу у підготовці стратегічно важливої для Індії угоди про поставки авіаційних двигунів GE-414 General Electric індійській Hindustan Aeronautics в рамках проекту виробництва національного винищувача 5-го покоління. Передбачається, що для другого, більш важкого варіанту перспективного індійського винищувача, США та Індія спільно розроблять та будуть виробляти авіаційний двигун нового покоління на спільних підприємствах. Розв’язання питання з двигунами відкриє програму заміни понад 100 радянських винищувачів.
А ще у 2024 році Індія почала переходити на власні ракети “повітря-повітря” – командування ВПС схвалило виробництво 200 керованих ракет середньої дальності Astra Mk.1. Раніше ВПС Індії оснащувалися ракетами російського виробництва.
У червні 2024 р. стало відомо, що Індія вирішила закуповувати американські бронетранспортери Stryker останнього покоління замість російських. Планується замінити понад 2000 БМП-2 російської розробки. На першому етапі Нью-Делі закупить якусь кількість Stryker у рамках американської програми зарубіжних військових продажів, а потім країни налагодять їхнє спільне виробництво в Індії.
Це тільки деякі проєкти, але й з них видно, що послідовна військово-технічна політика упродовж 10 років повністю змінила парадигму переозброєння, з чітким акцентом на власний ОПК.
Чим це не приклад для України?