Інжир для мене перестав бути екзотичним фруктом, як навчився його доглядати. Тут все просто посади й утепли перед морозами, говорить Михайло Свиридов, 59 років, із міста Сміла Черкаської області.
Після опадання листя обробляє лозу препаратом “Брунька”. Той захищає від розвитку грибка, який кущ міг підхопити під час літніх дощів. За кілька днів пригинає бічні пагони до землі. Нічим не прикріплює. Після кількох повторів гілки ростимуть під нахилом 45°.
Кладу чотири гілляки на один бік і стільки ж на другий. Середину вирізую, щоб кущ був чашоподібний. Тоді врожай швидше достигатиме, бо матиме вдосталь сонця. А при загущенні ягоди осипаються.
Робить “подушку” біля куща з гілля та виноградної лози. Пригинає інжир, накриває мішками та шифером. Під ним рослина гріється й дихає. Коли починається відлига, трохи розкриває укриття на день. Так пагони призвичаяться. Різко не треба, бо навіть -1°С може знищити інжир.
Щоб кущ не починав зимувати з пересушеною корою, щедро його поливаю. Інакше швидко промерзатиме.